Господи Ісусе прославлений, прийми нині благодарну молитву від того, кому дарував Ти вічне життя, кому об’явив ім’я Отця, кого назвав своїм. Прославляйся у мені, мій Боже, що перебуваю у світі; нехай світ бодай трохи більше пізнає Тебе через мене; не допусти мені навіть на короткий час бути нездатним прославляти Тебе у собі. Стережи мене, о Господи Ісусе, щоб мені не пропасти. Не дай мені ніколи говорити погубні речі, не дай мені ніколи нікого звести з Твоєї дороги. Не дай мені ніколи стати вовком серед овець Твоєї Церкви, бо ж я переданий Тобі і слову Твоєї благодаті, що будує мене і дає насліддя між усіма освяченими. Бо Ти дарував мені вічне життя, і я Твій, і нехай так буде на віки віків.

Вшановуючи сьогодні річницю православних зборів у світлому місті Нікеї, вірно вшановуємо богоносних Отців, що зібралися з усієї вселенної. Вони бо побожно й мудро відкинули безбожну науку єхидного Арія і соборно прогнали його з Католицької Церкви, навчаючи всіх у Символі віри, – виклавши його докладно й правовірно, – ясно визнавати одноістотного й споконвічного Сина Божого. Тому й ми, йдучи за їхнім божественним навчанням, з несхитною вірою служимо з Отцем Синові і Всесвятому Духові в одності Божества, Тройці єдиносущній. Так переповідає нам суть святкування пам’яті Отців І Вселенського собору одна із стихир Вечірні. Єпископи, які тоді зібралися на собор, названі богоносними, адже їхнє вчення несло іншим Бога, на відміну від вчення священика Арія, яке було, навпаки, безбожним.

У неділю по Вознесінні Господньому, сьому після Пасхи, читається Євангельський уривок Останньої Вечері в описі євангелиста Йоана, де Господь Ісус молиться до Отця за учнів (17, 1-13).

Синаксар у неділю святих 318 Богоносних отців, що в Нікеї

Стихи:
Світил обраних собор:
Світловидні, просвітіть думки мої.

Стихи:
Арій, що Сина назвав чужим сущності Отчій,
Сам став відкинутий і чужий славі Божій.

У цей день, в неділю сьому після Пасхи, святкуємо пам’ять першого собору, що був у Нікеї, і згадуємо трьохсот вісімнадцять Богоносних отців з наступних причин.

Неділя 7-ма після Пасхи, свв. отців I-го Вселенського Собору. Діяння Святих Апостолів 20, 16-18; 28-36

16. Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. 17. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. 18. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами.

28. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною. 29. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. 30. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. 31. Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. 32. А тепер передаю вас Богові і слову Його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. 33. Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. 34. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. 35. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя – давати, ніж брати.» 36. Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.

Неділя 7-ма після Пасхи, свв. отців I-го Вселенського Собору. Діяння Святих Апостолів 20, 16-18; 28-36

16. Бо Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. 17. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. 18. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами. 28. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною.

29. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. 30. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. 31. Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. 32. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. 33. Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. 34. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. 35. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя – давати, ніж брати». 36. Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.