Матимуть пошану до Мого сина
(Мт. 21, 37)

У тринадцяту неділю по Зісланні Святого Духа чуємо притчу про лютих виноградарів-убивць (Мт 21, 33-42). Євангельський фрагмент закінчується кількома фразами досить гострого характеру: «Лютих люто вигубить», «Відніметься від вас Царство Боже», «Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить». Такий важкий засуд є дуже зрозумілим у контексті даної притчі. Адже довготерпінню Господаря виноградника можна лише здивуватися. Він не вигублює виноградарів після першого їхнього бунту, не мститься після другого спротиву, ще гіршого за попередній. Ба й навіть посилає до них свого Сина.

Господи, Господарю мого життя, Ти усе подав мені. Насадив мене на землі живучих, огородив мене Твоєю турботою і любов’ю, видовбав у мені глибоке серце, вибудував у мені великі таланти, найняв душевні сили, щоб ростили мене, і відійшов, даруючи мені повноту свободи. Я наче Твій виноградник, мій Господи.

У тринадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Матея, у якому Христос розповідає притчу про виноградарів-убивць (21,33-46).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.