Остання неділя перед відданням Пасхи пригадує вірним подію оздоровлення сліпородженого. Це славне чудо виявляє нам велич і силу Христа, Бога і Чоловіка, що своїми страстями і Воскресенням приніс спасіння світові.

Літургійна традиція цього дня говорить про подвійне зцілення сліпородженого – душевне і тілесне: «Хто вискаже Твою силу, Христе? Або хто зрахує безліч Твоїх чудес? Бо як з любови появився Ти в двох природах, так і недужим подавав Ти подвійне видужання; Ти сліпому від народження відкрив не лиш тілесні, але й душевні очі. Тому він визнав Тебе утаєним Богом, що всім дає велику милість».

Дорогі браття і сестри у воскреслому Христі, в цю останню неділю перед торжеством вознесіння ми читаємо історію про незрячого чоловіка, що при зустрічі із Спасителем прозрів (пор. Йо 9, 1-38). Після Пасхи це вже третя розповідь про зустріч між Ісусом та потребуючою людиною, після якої сталась зміна в житті.

Суміш зробивши, Ти помазав очі сліпому від народження і дарував бачити йому, який прославляв Твою невимовну силу; нею ж, Слове, спас Ти світ. (Канон Утрені).

Той, хто ніколи не бачив сонця сотвореного, сподобився відразу побачити Сонце Небесне. Той, хто зроду спотикався об каміння земне, не маючи світла очей, сподобився одразу йти рівними дорогами благочестя і Богопізнання, одержавши світло серця. Той, хто був жебраком з дитинства, став відразу проповідником приходу Христа-Месії. Таке велике чудо віри. Адже «ані він не згрішив, ані батьки його, – що таке йому сталось, що вроджений сліпим – але щоб ділам Божим виявитись на ньому! (пор. Йо 9, 3) От і виявляються сьогодні чудно діла Божі і Його слава.

Сліпонароджений, роздумуючи, мовив до себе: Невже заради батьківських гріхів родивсь я без очей? А чи, може, за невірство поган – їм на знак – я такий народився? Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день? Мої ноги вже не можуть терпіти спотикання об каміння. Не бачив я сонячного світла, ані образу мого Творця, тож молюся до Тебе, Христе Боже: Зглянься наді мною і помилуй мене! Так представляє стихира Вечірні шостої неділі після Пасхи ймовірні роздуми та молитву сліпородженого.

Здається, що ще буквально 50 років тому ми не мали великої можливості часто зустрічатися із людьми, життя яких обмежене вродженими чи набутими каліцтвами. Зараз же в багатьох місцях можна побачити облаштування, призначені спеціально для цих людей, турбота про яких є знаком зростання гуманності суспільства. Євангеліє наближає нам постать сліпородженого, тобто обмеженої людини, котра просто не могла повноцінно реалізуватися у житті з іншими (не могла самостійно пересуватися, бути незалежною, тощо). Сліпороджений є прикладом людини, котра в своєму житті вміє приймати допомогу, котра є смиренна та цінує добро інших людей.