Уривок Євангелія п’ятої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 8,28-9,1) ставить перед наші очі подію в Гадарині, яка чи не кожного з нас дивує своїм завершенням. А саме тим, що мешканці краю проганяють Ісуса зі своїх околиць. Здавалося би, що вони мали б бути Йому вдячні за добродійство, оскільки двоє передше біснуватих уже ніколи не тривожитимуть їх і не наганятимуть на них страх і то такий, що «ніхто не міг перейти тією дорогою». Але ні. Гадаринянам легше прогнати Христа, аніж прийняти Його з Його тихою, але непереможною потугою, з Його вченням і вимогою святості.

Мій Боже, повсякчасно мені видається, що я вірую у Тебе, і що вірою моєю зможу оправдатися перед Тобою. Але чи вірую? Слово віри доволі часто знаходиться близько до моїх уст, але не завжди близько до мого серця. Боюся, що й до уст стане далеким, якщо прийдеться страждати за визнавання Тебе. Але не тільки страждати від людей, що не приймають Тебе, а й страждати у щоденних виборах, коли кличеш творити справедливість Твою. Коли хочу чинити щось нерозважне, а слово віри перечить, то стає воно далеким і від мого серця, і від моїх уст. Я бо хочу установляти власну справедливість, а віра кличе коритися Твоїй. Знаю однак, що моя справедливість не здатна виправдати мене, лише Твоя.

Де є присутнім Бог, там усе віднаходить свою гідність

[…]

Боже Слово, яке ми чуємо у п’яту неділю по Зісланні Святого Духа, показує Ісуса Христа, Який повертає гідність людині. Євангелист Матей розповідає нам про подію, що відбулася з протилежного боку Галилейського моря, у Гадаринському краю. Його й сьогодні можна побачити і відвідати. Але в часи Ісуса Христа цей протилежний край моря означав протилежну культуру, протилежне середовище. У часи Римської імперії це була інша адміністративна одиниця імперського поділу окупаційної влади. Ісус Христос нібито навмисно переходить на той бік, щоб стати віч-на-віч до боротьби зі злом, аби віч-на-віч стати на сторону людини, яка шукає повноти своєї гідної і вільної особистої поведінки та життя.

Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Римлян 10,1-10

1. Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. 2. Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. 3. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4. Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує. 5. Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити».

6. А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу; 7. або: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих. 8. Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. 9. Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, 10. бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

У п’яту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Матея, у якому розповідається про оздоровлення гадаринських біснуватих (8, 28-9, 1).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

28. Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. 29. І почали кричати: Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?

Оздоровлення гадаринських біснуватих

Мт 8,28-34

28. Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.
29. І почали кричати: «Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?»
30. Оподаль же від них паслося велике стадо свиней.
31. Біси попросили його: «Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней».
32. «Ідіть» – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях.
33. А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих.
34. Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.