… Христове Євангеліє, преподобний, сповнивши,
положив ти душу твою за людей твоїх
і спас неповинних від смерти
(Кондак свята Миколая)

“Величаємо тебе, святителю Христовий, Миколаю,
і почитаємо пам’ять твою, бо ти молиш за нас Христа Бога нашого”
(Величання празника).

Серед різних празників на честь святих, що їх пам’ять відзна­чаємо в нашому церковному році, на окрему увагу заслуговує празник святого Миколая. Святого Отця Миколая з давніх-давен наш народ дуже поважав. Не було в нас ні однієї хати на Рідних Землях, у якій би не було ікони святого Миколая. Вона майже завжди видніється обіч намісних ікон у церквах. Наш народ по­читає його, наче свого національного святого.

Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю – багате, отче, священноначальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші, – співаємо у день пам’яті св. Миколая, а також щочетверга (кожен четвер присвячений спомину свв. апостолів та святителя Миколая). Тропар звіщає нам, що св. Миколай є правилом віри і образом лагідності, тобто він є зразком правдивої, а не сповидної віри у Христа, а також зразком правдивої, а не сповидної лагідності. Святитель став правилом віри, бо не дозволяв собі нехтувати постановами чи заповідями, що випливають із віри, але був водночас і образом лагідності, бо не дозволяв собі залишатися байдужим до людських почувань. Св. Миколай названий також учителем повздержности, тобто наставником у стриманості. І справді він був наставником у стриманості, бо те, що святитель вільно роздавав іншим свої добра, свідчить про його повздержність у відношенні до матеріального і суєтного.

На Великій Вечірні, якою розпочинається святкування пам’яті Мирлікійського чудотворця Миколая, у читаннях чуємо про мудрість. Кожний праведник є тим, хто осягнув мудрість – ту чесноту, з якою ніщо не зрівняється і в руці якої довгий вік, багатство і слава. Мудра людина осягне ласку від Бога, вона сповнена Духом. Писання тому називає мудру людину щасливою. Але ж кому дарується оця мудрість, з якою ніщо не може зрівнятися? Тим, хто її шукає, тим, хто її любить. Мудрість любить тих, хто її любить.