- Ви тут:
- Головна
- Неділі і Свята
- Неділя 4-та по Зісланні Святого Духа
Роздуми над читаннями Вечірні свята Всіх святих українського народу
У неділю Всіх святих українського народу на Великій Вечірні з литією у перших двох читаннях, взятих з книги Сираха (34, 13-17; 1, 11-21), чуємо про страх Господній. Цей страх є іншим, ніж звичайний, бо він радше є благоговійним трепетом перед Богом, аніж боязню. Це радше страх зневажити Бога, аніж страх перед Ним як перед Володарем, Який карає. Цей страх мирний, а не тривожний, святий, а не стражденний. Хто має страх Господній, той не має страху перед людьми, адже каже Писання: Хто Господа страхається, перед іншим страху не має. Цей страх робить людину щасливою, а не полоненою постійною боязню. Щаслива того душа, хто Господа страхається, – каже син Сираха, бо Господні очі на тих, які Його люблять: могутній Він їм захист і потужна підтримка.
Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під покрівлю мого дому, а тим паче під покрівлю мого серця. Одначе Ти, Незбагненний, не зважаєш на мою недостойність і Духом Твоїм чиниш мене здатним приймати Тебе у Святих Тайнах. Тобі достатньо було сказати лише слово, щоб причастити мене вічному життю, але Ти зволив прийти у світ, померти і воскреснути, аби вчинити мене, слугу нечистоти і беззаконня, причасником праведності і освячення. Недостойний я. Незбагненний Ти.
Неділя 4-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Римлян 6, 18-23
18. Браття, ви, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. 19. Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. 20. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. 21. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній – смерть. 22. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець – життя вічне. 23. Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.
Як кадило запашне, хай будуть перед престолом Всевишнього моління древніх праведників українського краю та муки всіх наших ісповідників святого Євангелія, їхніми бо жертвами відроджується й могутніє Христова Церква в нашому народі. Таке молитовне прошення знаходимо в одній зі стихир Литії неділі Всіх святих Українського народу. Цей піснеспів лаконічно і красномовно представляє силу Христової Церкви, що полягає в жертві. І моління, і муки вимагають від людини даяння, починаючи від даяння свого часу, зосередженості, витривалості та завершуючи даянням свого життя. Усе це є жертвою. Для того, щоб одного дня могти віддати за віру своє життя, слід починати від зараз віддавати Богові свій час і зусилля. Щоденна жертва породжує здатність до життєвої жертви. Муки витривалості на молитві та у пості породжують витривалість у муках ісповідництва.







