Якже сповнився час, Бог послав свого Сина… (Гал. 4, 4).

«Бо багато покликаних, але вибраних мало»
(Мт. 22, 14)

О Господи, перед Тобою все моє бажання,
і стогін мій від Тебе не скритий
(Пс. 38, 10).

У дві останні неділі перед святом Різдва Христового (неділя Праотців і неділя Отців) під час Богослужінь у кондаку співаємо: Рукописаному образові не поклонившися, але неописанним єством захистившися, триблаженні, в подвизі вогню ви прославилися і, посеред нестерпного полум’я стоячи, Бога ви призвали: Поспішись, о, Щедрий, і скоро прийди як милостивий нам на поміч, бо Ти можеш, якщо воля Твоя. Про кого йде мова у цьому піснеспіві? Про яких Праотців чи Отців? Мова йде про трьох єврейських отроків (юнаків), що, перебуваючи у вавилонському полоні, відмовилися поклонитися золотому ідолові, що його спорудив вавилонський цар для поклоніння всім підлеглим. Ці отроки, дарма, що були бранцями, посідали визначне становище: вони були настановлені царем над справами Вавилонського царства. За відмову вшанувати ідола цар велів вкинути юнаків до палаючої печі, а однак вогонь не зашкодив їм. Сидрах, Мисах та Авденаго (так звали цих молодих євреїв) ходили серед полум’я, хваливши Бога й благословивши Господа. Вавилонський цар, побачивши, що чад вогню не торкається його бранців, а й що між ними явився четвертий муж, вид якого схожий на Сина Божого, восхвалив єдиного Бога, віру в Якого сповідували троє отроків. Ця славна історія описана у книзі пророка Даниїла (3 розділ) і є вельми облюбована християнством, про що свідчить іконографія та літургійна традиція, зокрема візантійського обряду.