Євангельське читання шостої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 9, 1-8) безпосередньо продовжує фрагмент п’ятої неділі. Якщо в попередньому читанні дізнаємося про те, як люди Гадарину прогнали Ісуса, то тут маємо справу з правдивою вірою та водночас з внутрішнім лукавством жителів «Його міста» – Капернауму. Правдива віра належала тим, які принесли розслабленого до Христа. Саме через їхню віру Господь зціляє найперше душу, а згодом і тіло недужого. Натомість нічого не згадує Євангеліє про віру останнього. З того явно бачимо, яку велику силу має віра і молитва «посередників» перед Господом, тобто тих, які просять за когось (даний євангельський фрагмент чітко підкреслює важливість молитви посередництва, яку заперечують християни-протестанти, відкидаючи молитву про посередництво Богородиці чи Святих).
Щодо внутрішнього лукавства, то ним наповнилися серця місцевих книжників, які закидали Христові гріх хули. Серцевідець негайно звершує чудесне оздоровлення тіла розслабленого, всім наявне, щоб ніхто не зміг сумніватися в оздоровленні душі, що нікому, крім самого Бога, не могло бути явне.
