Дорогі у Христі, сьогодні вшановуємо пам’ять Івана Хрестителя, тобто його смерть через усікновення його глави. Можемо сказати, що Він був перший мученик за Євангелію і за правду. Це був Голос Бога, який взивав про покаяння до всіх: бідний і багатих, царів і простолюду. Іван став жертвою людської слабості в спокусах пристрасті.

У Великій Вечірні свята Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана у двох перших читаннях чуємо пророцтва Ісаї (40,1-3, 9; 41,17-18; 45, 8; 48, 20-21; 54, 1) та Малахії (3, 1-3, 5-7, 12.18, 17; 4, 4-6) про Йоана, а в третьому, взятому з книги Мудрості (4, 7.16-17.19-20; 5, 1-7), – звістування-пророцтво про праведника у день суду перед лицем безбожних.

11 вересня урочисто, хоча у нероздільному поєднанні зі строгим постом, наша Церква святкує пам’ять мучеництва святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана. Його строге, сповнене молитвою і постом життя, ведене довгими роками у безлюдній пустині, завершило свій біг у царській в’язниці та увінчалося усікновенням чесної глави. Це було славне увінчання богопосвяченого життя, це була славна перемога правди над потуранням неправді.

Пам’ять праведного з похвалами, і тобі вистачає свідчення Господнє, предтече, бо ти показався воістину і від пророків чесніший, бо у струях сподобився хрестити Проповіданого. Тому за істину пострадав ти, радуючися, благовістив ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі, що взяв гріх світу і подає нам велику милість. Цим тропарем величаємо св. Йоана Предтечу у дні його пам’яті, зокрема і у день Усікновення його чесної глави. Тропар розпочинається ствердженням, що про праведника люди пам’ятають завдяки добрим словам, похвалам про нього, що передаються з роду в рід. Для св. Йоана похвалу приніс сам Господь Ісус, назвавши його найбільшим з народжених від жінок (пор. Мт 11, 11), і цієї, настільки високої, похвали однієї достатньо, щоби про цього мужа пам’ятали в усіх людських поколіннях. Йому вистачає свідчення Господнього, щоб бути пошанованим як найбільший з пророків. Та водночас не лише слово Господнє свідчить про Йоана, а й сам факт, що він, на відміну від інших пророків, не тільки мав ласку пророкувати про Христа, але й бачити Його у земному житті, а навіть хрестити у течіях Йордану. Тому і направду виявився він більшим від інших пророків, що проповідували, але не бачили Проповіданого.

Я не той, за кого ви мене вважаєте, – казав Йоан своїм сучасникам (Ді 13,25). Одні бо вважали його за Месію, а інші – за фальшивого пророка. Ірод вважав його здатним воскреснути з мертвих, а водночас стяв йому голову. Цар боявся його і беріг, а однак не слухав його слів. Одні твердили, що він Ілля або один з пророків, але не розпізнали його благовісті про Христа. Одні величали, інші боялися, ще інші лукавили.

Предтечі Спасителевому, святому Іванові годилося випередити як Різдво Господа свого, так і добровільну Його смерть своєю смертю. Як на землі проповідував прихід Його, кажучи [1]: «Іде сильніший від мене услід за мною», так щоб і душам святих праотців, в аді утримуваних, сповістив про Господній Прихід – що вже явився у світі сподіваний Месія. А тому що Христос Господь мав постраждати за гріхи людські, тому й Предтеча Його через беззаконня Іродові страдницьку смерть передвитерпів.