Максим Тимо, літургіст та викладач УКУ, пояснюючи богослужіння четвертої седмиці Великого посту, у своєму вступі зазначає, що богослужіння цього тижня багаті на різні теми. Зокрема можна виділити щонайменше три тематичних напрямки. Перший пов’язаний з Хрестопоклонною неділею. В цю неділю ми виносимо Чесний і Животворящий Хрест для поклоніння і цілий наступний тиждень богослужіння оспівують Чесний Хрест як джерело сили до дальшого великопосного подвигу та дороговказ до Пасхи Господньої. Друга тема пов’язана з переполовенням, тобто серединою посту, вказуючи нам щоб ми неначе з новою ревністю і завзяттям запалилися, щоб далі продовжувати наш великопосний шлях.

Богослужіння третього тижня святого Великого посту мають тематичні особливості, які можуть викликати в нас певне здивування. Протягом цього тижня богослужіння пропонують нам заглибитися у зміст притчі Ісуса про милосердного Отця і блудного сина. Правдоподібно, це пов’язано з тим, що давніше існувала інша структура Великого посту, згідно з якою в другу неділю читали саме Євангеліє від Луки 15, 11-32.

Максим Тимо, літургіст та викладач УКУ, продовжує пояснювати богослужіння Великого посту, звертаючи цього разу увагу на другу його седмицю. «Друга седмиця Великого посту за своїми темами багато в чому перегукується з першою седмицею. Богослужіння знову будуть часто говорити про характер християнського посту та в чому він полягає. Одним дуже важливим аспектом великопосних служінь є коротка, але вагома молитва, авторство якої традиція приписує св. Єфрему Сирійському. Ця молитва є своєрідною емблемою посту. Майже кожне богослужіння добового кола має її на завершення, ми молимося її тричі разом з поклонами.

Богослужіння перших днів Великого посту закликають нас зі самого початку правильно розставити акценти. Літургійні тексти першого тижня – це простора проповідь про характер християнського посту, з якої можна зробити висновок, що піст полягає не стільки у якихось практиках, скільки у стосунках: зі собою самим, з Богом і з ближніми.

Тон богослужінь початку Великого посту – радісний і натхненний. Наче ми відправляємося в подорож, хоч і нелегку, зате захопливу і дуже потрібну для нас. Протягом цієї подорожі важливе все – і молитва, і стриманість, і смирення, і милостиня. Однак основним її лейтмотивом завжди буде радість. Вона мов та сіль, що зберігає їжу і додає їй смаку. «Якщо сіль звітріє, чим її солоною зробити?...»

Свята Церква розпочинає час Великого посту. Великим цей піст названо не лише з огляду на тривалість, але й на строгість посту та велике духовне значення. Духовне значення посту полягає у смиренні перед Богом, у покаянні за вчинені гріхи, у наближенні до Бога. Певно, що стримування від певних видів страв і розваг не є самоціллю у пості, але в жодному разі не можемо відкидати необхідність такої стриманості, оскільки вона навчає нас приборкувати пристрасті і стримуватися від гріхів і пожадань.