Осел – тварина доволі непримітна, адже не виділяється граціозними манерами чи видаванням яскравих звуків, не славиться швидкістю бігу чи грандіозністю розмірів тіла. Мабуть тому тихий осел і став символом безсловесних народів. Що ж таке «безсловесні народи»? Слово «безсловесні», тобто «без слова», вказує начебто на когось, хто не розмовляє, не володіє мовою. Тому безсловесними можемо називати рослини, тварин, природу, речі. Чому ж звемо безсловесними народи? Звісно не тому, що вони не володіють мовою. Нема народу, який би не володів якоюсь мовою – своєю чи чужою. Однак є народи, які, володіючи мовою, не володіють глибоким смислом мови, не володіють словом у глибокому розумінні цього поняття, не розуміють справжньої суті речей, які означують словами. Колись св. Августин казав, що людська мова належить Богові і її слід Йому віддавати. Якщо ж людина віддає мову комусь чи чомусь іншому, тим її узурпуючи, грішить. Ця думка св. Августина допомагає нам зрозуміти, що мається на увазі у Традиції Східної Церкви під поняттям «безсловесні народи». Це ті народи, які не пізнали Бога, єдиного Бога, Який усе тримає при житті. Це ті народи, які вірять у фальшивих богів – ідолів.

Спільне воскресення перед Твоїми страстями запевняючи, з мертвих воздвигнув Ти Лазаря, Христе Боже; тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, Тобі, Переможцеві смерти, воскликуємо: Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє, – співаємо у Лазареву суботу та Квітну неділю.

У Квітну неділю, що безпосередньо передує світлому Христовому Воскресенню, читаємо Євангеліє про перебування Ісуса у Витанії шість днів перед Пасхою та Його славний вхід у святе місто наступного дня (Йо 12, 1-18). Вечеря, справлена для Христа у домі Лазаря, Марти та Марії, була незвичною: той, що ще недавно був чотириденним мерцем, сидить за столом та й споживає страву, вдруге отримавши життя. А й Той, Хто викликав його із гробу, сидить за тим же ж столом як звичайна людина, не як могутній цар, від якого тремтять народи, але як друг, а водночас як Цар, якого страхаються біси і Якому кориться ад. Марта прислуговує до столу, а Марія помазує вельми дорогим миром ноги Христа, з любов’ю та вдячністю обтираючи їх волоссям. Юда натомість журиться коштовністю мира, тоді як Христос сповіщає своє невдовзі погребення. І миро вельми дороге, придбане на день радості, буде збережене на день похорону, каже Господь.

Стихи: На безсловесну тварину возсів Той, що створив словом небеса, людей звільняючи від уподібнення тваринам.

У цей день ми святкуємо славний і пресвітлий празник ваїй (Квітної неділі) ось чому. Після воскресення Лазаря з мертвих численні, бачачи, що сталося, увірували в Христа; тому юдейське зборище затвердило вирок: вбити Христа і самого Лазаря. Ісус віддалився [1], уникаючи їх злоби, а вони вирішили неодмінно вбити Його у празник Пасхи, але деякий час було Йому дано уникнути цього. За шість днів до Пасхи, говорить євангелист Йоан, прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили йому вечерю, а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу, а сестра його Марія помазала миром ноги Христа (пор. Йо 12,1-3).

Йо 12, 1-18; Фил 4,4-9

Дорогі в Христі брати і сестри!

«Лоза б'є— не я б'ю! Від нині за тиждень буде в нас Великдень!». Цього року коронавірус б’є… Хоча б’є, проте буде воскресіння!

Сьогодні святимо пальму, оливкові галузки або вербу на пам´ятку про торжественний в´їзд Ісуса Христа до Єрусалиму, перемогу життя над смертю. Чули ми з читання Євангелія, що «сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля, і вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословенний той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар» (Йо 12, 12-13). Ісус воскресив Лазаря, а наступного дня на осляті в’їжджає в Єрусалим, під окликами «Осанна!

Флп 4, 4-9
Йо 12, 1-18

Дорогі в Христі брати і сестри!

«Верба б’є – не я б’ю! Від нині за тиждень буде в нас Великдень!»

Сьогодні святимо вербу на пам’ятку про торжественний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалима. Чули ми з читання Євангелія, що «сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля і вийшли йому назустріч з окликами: “Осанна! Благословенний той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар”» (Йо 12, 12-13). На цю неділю Церква подає також читання з Послання апостола Павла до филип’ян, який нас закликає, кажучи: «Радуйтеся!... Появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою… Усе, що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе – те робіть, і Бог миру буде з вами» (пор. Флп 4, 4-9). Сьогодні день радості, проте також приносить журбу і смуток.