Слово Блаженнішого Святослава на Страсну П’ятницю

Plashchanytsia 1В Богослужінні /Вечірні з покладенням Плащаниці/ ми стаємо свідками розп’яття і смерті нашого Спасителя, ми разом звершуємо Його поховання і покладаємо Його у гробі. Святі Отці говорили, що ця подія цієї Великої П’ятниці жодну людину протягом усієї історії людства не може лишити безучасною, бо навіть коли хтось не бере жодної участі в цих подіях, він стає по чиюсь сторону. Кожний чоловік чи жінка завжди стане або на сторону Пилата, який вмив руки, або на сторону Синедріону, який засудив Христа на смерть, або на сторону юрби, яка плювала і насміхалася з Нього, навіть коли Він вже висів розп’ятий на хресті, або стане на сторону учнів, які, можливо, розбіглися в цю хвилину, а може Богородиці, Матері Спасителя, Яка лишилася під хрестом з улюбленим учнем Йоаном і пережила до кінця драму смерті свого Сина.

Богослуження Святої і Великої П’ятниці

plashchanytsiaБогослуження Великої П’ятниці характеризуються гарними обрядами, численними наспівами, гімнами та стихирами, які спогадують страждання, смерть та поховання Господа нашого Ісуса Христа.

Слово Святителя Йоана Золотоустого на Велику П’ятницю

Vozdvyzhennia XrestaУ Святу і Велику П’ятницю
Во святих отця нашого Йоана Золотоустого
Слово про Хрест і прощення розбійника

Сповнили ми вже подвиг посту, але завершився він Хрестом. Як же інакше належало завершитися переможному ділу, як не знаменням перемоги? Адже Хрест – знамення перемоги: один раз воздвигнутий, він повік обертає врозтіч демонів. Розп’явся Христос – і ми повік поживу від Нього приймаємо, і наситившися, знову шукаємо, і ще більше залишається, бо ж благодать – невичерпна. Нехай славиться сей світлодайний день, задля якого всі інші дні покликані до радости!

Слово Теодора Студита на Велику П’ятницю

RozpiattiaУ святу Велику п'ятницю. – Про страшні страсті Господа нашого Ісуса Христа

Браття і отці! Коли благочестива людина роздумує про святі страждання Господа нашого Ісуса Христа, то завжди і в усякий час вони викликають у ній розчулення і сльози і приводять душу до глибокого смирення. З особливою ж силою це переживається у ці святі дні, коли все звершилось. Що саме? Рада, скликана для винесення смертного вироку; ув’язнення, коли Його взяли, зв’язали і потягнули на суд, як злочинця; Його предстояння на суді перед Пилатом, тортури і допит, коли Його водили по інших судах до Ірода, Анни й Каяфи, протягом цілої ночі – биття в лице, опльовування, насмішки, наруга, зішестя на хрест, прибивання рук і ніг, прийняття жовчі й оцту, проколення ребра та інше.

Синаксар у Святу і Велику П’ятницю

Zdijmannia z xrystaВоспоминання Святих Спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа

Стихи на розп’яття:
Ти, Боже, живий – і умертвлений на древі;
О, обнажений мертвець – і Син Бога Живого!

Стихи на розбійника, розп’ятого з Христом:
Відкрив розбійник зачинені врата Едему;
Він вставив ключ – (молитву): Пом’яни мене!

Смерть Того, Хто понад усі очікування і понад всяке розуміння

Rozpiattia 2Христос був жорстоко катований, розп’ятий і помер. Чи цього очікували Його сучасники? Хтось так, а хтось ні. Чи очікував цього Юда? Згідно з Євангелієм від Матея, виглядає, що ні, бо каже євангелист: «Побачивши, що його засудили, розкаявся» (27, 3). З цього тексту випливає, що Юда зраджував Учителя не для того, щоб Його засудили, а з якоюсь іншою ціллю – можливо, щоб спровокувати повстання. А побачивши, що Господь не чудодіє, своєю могутньою силою обороняючись від супротивників, а просто піддається на всі знущання, а зрештою на засуд, розкаявся у тому, що видав Його. Чи цього очікував Петро та Йоан, які пішли слідом за схопленим Ісусом? Мабуть вони до останнього сподівалися, що цього не трапиться. А Мати? Чи мала Вона відчуття, що цей обіцяний Симеоном меч болю (пор. Лк 2, 35) буде настільки гострим? Чи плекала надію, що Той, «царюванню якого не буде кінця» (пор. Лк 1, 33), все ж не дозволить земним царям Його умертвити?

Дочірні категорії