Стихи:
Тирон їжею колива живить місто,
Їжу осквернену визнавши негідною.

У цей день, в першу суботу Великого посту, ми святкуємо дивне чудо з коливом святого славного великомученика Теодора Тирона, яке мало таку передісторію.

У цей день, в першу Неділю святого посту, Церквою прийнято святкувати відновлення почитання святих і чесних ікон, звершене царем Михаїлом та його матір’ю, блаженною царицею Теодорою, а також святим патріархом Константинопільським Методієм. Історія ж така.

Ісусе, Сину Божий, дякую Тобі, що Ти знайшов мене, щоб мені жити вірою у Тебе. Про Тебе писав Мойсей у законі і пророки, Тебе проповідували апостоли, Тебе засвідчили мученики та ісповідники. Маючи кругом себетаку велику хмару свідків, все ж не я шукав і знайшов Тебе, а Ти мене. Ти покликав мене і дарував віру. Я ж, неначе Натанаїл, прийшов на поклик і подивився. Але на відміну від нього, який був правдивим ізраїльтянином, не виявився я правдивим християнином. У ньому не було лукавства, а в мене нема «не-лукавства». Ти бачив його під смоковницею і він впізнав Тебе, Боже, а я бачу Тебе повсякчасно у страшних і животворящих Твоїх Тайнах та не впізнаю. Він ісповідав Тебе Сином Божим, Царем Ізраїля, а я хіба на устах визнаю, а в серці ношу важкі сумніви: Що доброго може бути з Церкви, з Таїнств, з молитви?

У першу неділю Великого посту, неділю Православ’я, читається Євангельська оповідь про покликання Филипа та Натанаїла (Йо 1, 43-51). Христос кличе Филипа, який бере ініціативу в покликанні Натанаїла, розповідаючи йому, що бачив він Того, Кого передзвістили Мойсей та пророки. Не дивним виглядає сумнів Натанаїла. Віками народ очікував Месію, віками про Нього писали пророки, а тут Филип раптом стверджує, що саме Його знайшов. Не дивним виглядає і заперечення Натанаїла щодо Назарету, оскільки місто це було зовсім не зразковим у дотриманні віри предків, а навпаки, було сповнене поганського культу. Дивною однак виглядає раптова зміна скепсису Натанаїла на чисту віру.

Пречистому образові Твоєму поклоняємося, Благий, просячи прощення прогрішень наших, Христе Боже, бо волею благоволив єси плоттю зійти на хрест, щоб ізбавити тих, що їх створив єси, від неволі ворожої. Тому благодарственно кличемо Тобі: Ти радістю сповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ, – співаємо у тропарі першої неділі Великого посту, неділі Православ’я. Звемо цю неділю саме так з огляду на святкування у ній перемоги православного іконопочитання над єрессю іконоборства. Тропар власне відображає оцю суть святкування, починаючись словами: Пречистому образові Твоєму поклоняємося, Благий.

Боже обличчя – це присутність Божої Особи серед своїх людей і серед свого народу

«Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас».