Неділя друга Великого посту. Послання до Євреїв 1,10 – 2,3

10. «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. 11. Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться». 13. До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» 14. Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння? 1. Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3. то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули.

Мій Боже, що заснував землю і небеса ділом рук Твоїх сотворив, що перебуваєш перед віками і на віки, і завжди Той Самий, Ти зволив мене, Твоє творіння, що проминає мов одежа, вчинити причасником Тебе самого у невимовному Таїнстві. Я з глибини нутра мого дякую Тобі за це.

Стихи:
Нині великого істинно проповідника світла пресвітлого
До світла незахідного приводить Джерело світла.

Сей син Божественного і невечірнього Світла, дійсно істинний Божий чоловік і чудовий слуга та служитель Божий, був родом з Царгорода і мав благородних та благочестивих батьків. Він намагався прикрасити чеснотою і вченням не тільки зовнішню і чуттєву людину, але особливо внутрішню і невидиму. Коли він був ще дуже юний, батько помер; мати ж і його, і всіх його братів та сестер, виховувала в строгості і вчила заповідям та Священному Писанню, а також посилала до вчителів, щоб він гарненько навчився від них і світської премудрості. Завдяки природним даруванням і старанності в навчанні він незабаром вивчив всі філософські науки.

Православ’я наставнику, прикрасо святителів, богослов’я поборнику непереможний, Григорію чудотворче, Солуня велика похвало, проповіднику благодаті, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші, – взиваємо до святителя Григорія Палами у другу неділю Великого посту. Кожна з постових неділь веде нас до щораз глибшого усвідомлення правдивої суті посту. У першій в особливий спосіб почитаємо святі ікони, які представляють нам історію спасіння; у другій власне спогадуємо пам’ять св. Григорія – вчителя безнастанної молитви; у третій поклоняємося животворящому Хресту Господньому; у четвертій творимо пам'ять преподобного Йоана, який написав Ліствицю – поучення про восходження до Бога; у п’ятій спогадуємо преподобну Марію Єгипетську – вчительку покаяння та боротьби із пристрастями. Кожна неділя посту, отже, допомагає нам осягнути шлях, який веде до святої і великої Пасхи. Збагнувши історію спасіння, навчившись молитви, зрозумівши силу Хреста, наставивши себе на шлях духовного восходження та навчившись каятися і не потурати своїм пристрастям, стаємося здатні духовно бачити Господню страсть і триденне Його воскресіння.

Немічна, грішна, розгублена і забута усіма людина є улюбленою дитиною Небесного Отця

[…]

«Сину, відпускаються тобі гріхи твої».

У другу неділю Великого посту ми з вами чуємо особливе Боже слово, яке наш Небесний Отець через Свого Сина у Дусі Святому скеровує до всіх нас. І цим Божим словом є одна історія, яка трапилась […] в дуже цікавих обставинах. Четверо друзів несуть свого приятеля на ношах, який є розслаблений, себто паралізований.

Неділя друга Великого посту в Євангельському читанні звістує нам подію оздоровлення Розслабленого (Мр 2, 1-12). Це читання закликає нас позбутися духовного розслаблення: прийняти відпущення гріхів від Спаса, устати з недуги духа, взяти своє ложе, тобто обов’язки і тягарі життя, та увійти до дому свого серця, щоб перебувати у ньому з Богом.