Читаючи євангельський уривок третьої неділі Великого посту (Мр 8, 34-9, 1), можна легко здивуватись, що це означає, що для того, щоби врятувати своє життя, потрібно ним знехтувати, – чи це означає відкинути його? Якщо так, то чи немає небезпеки перетворитися в бідну цінностями людину, котра хтиво живе сьогоднішнім днем (зрештою саме перед таким життям, як показують нам подальші слова сьогоднішнього Євангелія, Ісус Христос перестерігає своїх учнів). Відкривати глибину цих слів починаємо тоді, коли усвідомлюємо, що без особи Бога вести цей внутрішній діалог та пошук є просто виснажливо та інколи навіть шкідливо.

Хрест. Зброя нездоланна і твердиня віри. Великий захист, похвала християн, охоронець православних, слава страстотерпців. Незборне забороло світу, пристановище знедоленим, охоронець тих, що в нужді, перемога царів і воїнів охорона та й варварів подолання. Вінець апостолів і вірних спасіння.

Хрест. Тягар чи благодать? Смуток чи радість? Ярмо чи насолода? Христовий чи від світу?

У третю неділю Великого посту, названу неділею Хрестопоклонною, читається Євангеліє про несення хреста слідом за Христом (Мр 8,34 – 9,1). Господь не каже, що йти за Ним означає безболісно і безтурботно жити, але стверджує необхідність зречення від себе та несення свого хреста, щоби могти зватись Його послідовниками.

Стихи:
Нехай вся земля поклониться Хресту,
Через який зрозуміла слова про поклоніння Тобі.

Господи Ісусе, великий Архиєрею, знаю Тебе повсякчасно як Того, Хтоспівчуває моїм недугам, бо ж Ти у людськім своїм тілі досвідчив увесь біль і неміч, усю скорботу і недугу. Знаючи Тебе як співчутливого, приступив я, отже, нині з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі. І Ти не осоромив мене, подаючи Тіло і Кров Твої чесні. Знаю, що якби не Твоя співчутливість моїм недугам та якби не Твоя благодать, не міг би я навіть наблизитися до Твоїх Святощів, щоб не бути осудженим на смерть.

Почитати Хрест – черпати силу із Скелі, якою є Христос

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресення Твоє славимо».

[…]

Сьогодні ми переживаємо неділю, яка називається Хрестопоклінною неділею. Це означає, що ось ми уже зближаємося до середини Великого посту. Цей шлях, ця мандрівка великопісна, очевидно, має дещо подібного до будь-якої мандрівки, яку кожний з нас переживає у своєму житті. Подорожній, який іде до якоїсь мети, коли знає, що вже пройшов половину шляху, напевне, що з одного боку подумки запитує, а чи то ще далеко, скільки ще залишилося?