Пустинним жителем і в тілі ангелом, і чудотворцем показав ти себе, богоносний отче наш Йоане. Постом, чуванням, молитвою небесні дарування прийнявши, зціляєш недужих і душі, що з вірою прибігають до тебе. Слава Тому, що дав тобі кріпость, слава Тому, що вінчав тебе, слава Тому, що діє тобою всім зцілення, – молитовно звертаємося до преподобного Йоана Ліствичника, пам’ять якого святкуємо у четверту неділю Великого посту.

В Євангельському звістуванні четвертої неділі Великого посту чуємо розповідь про оздоровлення юнака, опанованого бісом (Мр 9, 17-31). Ця подія відбувається в часі після Преображення на горі Тавор, де Христос розмовляв з Мойсеєм та Іллею про грядущі страсті. Таким чином Євангеліє поступово готує нас до входження у страсну седмицю. З іншої сторони, розповідь про оздоровлення завершується Христовим ствердженням про необхідність посту і молитви для подолання нечистих духів, що є ще одним заохоченням до витривалості у пості, в якому перебуваємо.

Стихи:
Хоча і тілом живий, але помер (для світу) Йоан;
І вічно живий (душею) (він, що) померлий, бездиханний.
Залишивши «Ліствицю» (з тридцяти щаблів),
він показав нам шлях своїх же сходжень:
адже помер Йоан в тридцятий день (весняний).

Нинішню неділю присвячено пам’яті святого Отця Йоана, що написав «Ліствицю». Зайве й пояснювати, чому так запроваджено в святій Церкві. Святий піст установлено не тільки на те, щоб ми очистилися, але й щоб укріпилися в доброму, – не тільки для того, щоб зробити добрий початок, але й щоб просунутися вперед дорогою досконалости. Отож, щоб ніхто, трохи потрудившись у творенні добра, звершивши кілька подвигів або живучи якийсь час розважливо, не подумав, що вже все зробив чи що пройшов чималий шмат дороги до досконалости, пригадуємо сьогодні святого Йоана Ліствичника, щоб, згадавши про нього, ми змалювали в своїй уяві і його святу «Ліствицю» і, нею вимірявши свої труди, точніше могли визначити, скільки ми вже пройшли і скільки нам ще залишилося пройти.

Віра – основа життя

«Вірю, Господи, поможи моєму невірству!»

Історія Євангельського читання [четвертої Неділі Великого посту] дуже добре усім нам знайома, особливо батькам, які люблять своїх дітей, турбуються про них та переживають за їхнє майбутнє. Кожний батько і мати, кожний вихователь часом відчуває, що у житті їхніх дітей наступає момент, коли вплив батьків на дітей починає меншати, особливо, коли вони підростають, стають підлітками, юнаками і дівчатами. Так стається, що авторитет тати і мами починає хитатися, але більше того, коли батько чи мати починає бачити, що дитина підпадає під поганий вплив, а можливість скерувати на добрий шлях є невдачею, виникає тоді велика тривога за майбутність своєї дитини.

Неділя 4-та Великого посту. Послання до Євреїв 6, 13-20

13. І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, 14. кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми». 15. І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 16. люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. 17. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, 18. щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19. В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, 20. куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.