І Отець, що бачить таємне, воздасть тобі…
Мт. 6, 18

Мій всесвятий Боже, Твоєю милістю вдягаюся нині у Тебе причастям Святих Твоїх Тайн. З кожним днем Твоє спасіння стає мені ближчим, але через мою недбайливість не навчений я досі безперешкодно відкидати вчинки темряви і одягатись у зброю світла. Я досі дбаю про тіло в похотях, перебуваю у сварках та живлю заздрощі, гордую ближніми і суджу їх, начебто були моїми слугами, а не Твоїми. Я часто прошу у Тебе прощення, а сам не вмію прощати. Я не раз чиню добро, але зазвичай не в Твоє ім’я, лише у своє власне, щоб було видно людям. Я збираю скарби на землі, а обманюю себе тим, що вони мають цінність небесну.

Премудрости наставнику, розуму подателю, немудрих учителю і нищих захиснику, утверди, врозуми серце моє, Владико. Ти дай мені слово, Отче Слово, бо оце устам моїм не забороню, щоб звали Тобі: Милостивий, помилуй мене, падшого. Такими словами молимося у Сиропусну неділю, яка вводить нас у святу Чотиридесятницю. Слова ці звернені до Христа Спасителя – Він бо є Наставник (Учитель) правдивої мудрости, не людської, але вишньої, яку звемо премудрістю, тобто найбільшою мудрістю; Він є водночас Податель розуму або ж второпності – життєвої мудрости; Христос – Наставник для немудрих і Захисник нищих, тобто наш Наставник і Захисник – ми ж бо немудрі і нищі. Немудрі через те, що часто грішимо, і нищі через те, що часто окрадені хитрістю древнього змія. Господь, отже, є Учителем вічної премудрости і Подателем життєвої мудрости. І щедро вділяє знання мудрости тим, які її шукають.

У неділю, 2 березня 2014 року, Божественну Літургію в церкві Свв. Сергія і Вакха в Римі звершив о. Василь Поточняк у співслужінні ієромонаха Юстина Бойка, отців-дияконів Андрія Солецького і Андрія Вахрушева.

Початку Великого посту передує безпосередньо Сиропусна неділя (назва неділі пов’язана з тим, що входимо у строгий піст, у якому колись не дозволено було також вживання сиру та інших молочних продуктів за винятками певних днів). У цю неділю в читанні Апостола та Євангелія зустрічаємо пояснення власне правдивого посту. «Ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну», – пише ап. Павло (Рим 13, 11). Власне піст наче змушує нас прокинутися зі сну недбальства і лінивості, закликає нас чувати і прокинутися до світла, а не спати у темряві: «Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла» (Рим 13, 12).