Мр. 8, 34–9, 1: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною».

У неділю по Воздвиженні читається Євангеліє про несення хреста слідом за Христом (Мр 8,34 – 9,1). Господь не каже, що йти за Ним означає безболісно і безтурботно жити, але стверджує необхідність зречення від себе та несення свого хреста, щоби могти зватись Його послідовниками.

Читаючи євангельський уривок неділі по Воздвиженні (Мр 8, 34-9, 1), можна легко здивуватись, що це означає, що для того, щоби врятувати своє життя, потрібно ним знехтувати, – чи це означає відкинути його? Якщо так, то чи немає небезпеки перетворитися в бідну цінностями людину, котра хтиво живе сьогоднішнім днем (зрештою саме перед таким життям, як показують нам подальші слова сьогоднішнього Євангелія, Ісус Христос перестерігає своїх учнів). Відкривати глибину цих слів починаємо тоді, коли усвідомлюємо, що без особи Бога вести цей внутрішній діалог та пошук є просто виснажливо та інколи навіть шкідливо.

Мій Христе, приношу Тобі моє смиренне благодарення за те, що полюбив мене та видав себе за мене. Я б мав також полюбити Тебе та видати себе за Тебе. Я б мав зректися себе самого, як Ти зрікся себе; взяти хрест свій та йти слідом за Тобою, як Ти взяв, ідучи за Божественною волею Пресвятої Тройці. Я б мав погубити свою душу ради Тебе та євангелія, як Ти погубив ради мене та євангелія. Мав би, бо я назвався Твоїм учнем, бо живлюся Твоїм Тілом. Але не чиню так. Я хочу спасти свою душу, тобто своє життя, для себе самого. Я хочу себе жаліти і постійно ставити у центр уваги, хочу себе вихваляти та виправдовувати, хочу робити те, що хочу, і не догоджати іншим, словом, хочу спасти своє життя для себе самого.

Гл. 2, 16–20: «Живу вже не я, а живе Христос у мені».

Неділя по Воздвиженні. Послання Апостола Павла до Галатів 2,16-20

16. А довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону. 17. Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, – то невже Христос – служитель гріха? Жадним робом! 18. Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником. 19. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я – розп’ятий з Христом. 20. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.