Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі! (Лк 8, 48).

Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа. Послання апостола Павла до Ефесян 2,14-22

14. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15. скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

19. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся на житло Бога в Дусі.

Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Ефесян 2,14-22

14. Христос – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15. скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

Євангельське читання двадцять четвертої неділі по Зісланні Святого Духа розповідає про подвійне чудо, вчинене Христом: оздоровлення та воскресіння (Лк 8, 41-56). Цікавим є той факт, що донька Яіра мала стільки ж років, скільки кровоточива жінка страждала від страшної недуги. Дванадцять років. Замалий час, щоб жити, але завеликий, щоб безперервно страждати. Бог приходить продовжити час для життя і зупинити його для недуги. Це подвійне чудо Христос чинить задля віри начальника синагоги і задля віри кровоточивої жінки. Перший, будучи у суспільній пошані, не нехтує упокорити себе перед Учителем-теслею з Назарету. Друга, будучи у суспільній зневазі, насмілюється задля віри торкнутися риз. І кожний отримав велику і багату милість задля великої і багатої своєї віри.

Христе, мій Мире, наскільки вмію, дякую Тобі за те, що Ти повсякчасно чиниш мене співгромадянином святих і одним з Твоїх домашніх. Ти живиш мене собою, своїм Тілом руйнуєш стіну ворожнечі між мною і Тобою, що є перегородою до мого буття у Твоєму домі. Собою Ти даєш мені доступ до Отця у Святім Дусі. Собою Ти чиниш мене, що буваю далеко від Тебе, Тобі близьким; мене, що є чужинцем і приходнем у Твоєму Царстві, причасником Тебе, житлом Тебе самого. Наскільки вмію, дякую Тобі за це.