«Слово — живе й діяльне,
і гостріше від усякого двосічного меча…
і розрізняє чуття та думки серця»
(Євр. 4, 12–13)

Віра – це дар від Бога. Бог виявляє свою милість до нас і тим, що при народженні обдаровує кожну людину даром віри. Без віри не було би можливо жити вільними у цьому світі. Цей дар показує велику Божу любов, котра залишає нас у свободі вибору і залишає нас постійно вільними.

Притча про сіяча нам усім добре знана. Євангельська розповідь у 21-шу неділю по Зісланні Святого Духа завершується таким висловом: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!» В нашому житті слухання має дуже важливе значення. Вміння слухати – це велике мистецтво. Під час кожної Божественної Літургії, перед читанням Слова Божого, ми чуємо заклик священика до вірних: «Будьмо уважні». Цей заклик спонукає вірних стати причасниками Божого Слова, щоб бути готовими до прийняття зерна, яке Господь щедро сіє. Заклик «Будьмо уважні» чуємо як перед читанням Апостола, так і перед читанням Євангелія. Важливо запитати себе, чи дійсно я уважно вслухаюся в Слово, яке промовляє до мене Господь.

Ісус Христос розповідає притчу про сіяча, котрий вийшов сіяти зерно (Лк 8, 5-11). Напевно багато з нас не один раз в житті чули цю притчу, крім того Євангеліє відразу «розсекречує» притчу, бо Ісус особисто розповідає своїм учням її значення. І зважаючи на це, ми можемо слухати це Євангеліє з певною пасивністю, лише підтверджуючи собі, що я досить непогано знаю зміст текстів Євангелія, відповідно це спричиниться до того, що ми слухаємо і сприймаємо це слово зовсім не як Слово Боже, котре є «живе і діяльне».

Мій Боже, прийми нині моє благодарення за Твою щедрість: щедро сієш у ґрунт мого серця Твоє слово, щедро обдаровуєш Твоїми Святими Тайнами, щедро щоденно милуєш. Я по-різному приймаю Твою щедрість. Вмію приймати її і вмію цілковито її відкидати. Деколи слухаю Твоє слово і причащаюся Твоїх Тайн та й дозволяю водночас дияволові прийти і забрати геть із мого серця Твою благодать. Іншим разом відпадаю від благодаті через різноманітні спокуси, яких безліч навколо мене, і чомусь так багато з них мають владу наді мною. Інколи клопоти, багатства і життєві розкоші заглушують у мені благодать. А ще буває, що я вмію держати Твоє слово, втішатися благодаттю Євхаристії та давати плід.