У свято святих первоверховних Апостолів Петра і Павла чуємо в літургійних читаннях (2 Кр 11, 21-12, 9; Мт 16, 13-19) про їхні подвиги віри.

Апостолів первопрестольні і вселенної вчителі, Владику всіх моліть, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість, – просимо свв. Петра і Павла у день їхньої пам’яті. Тропар небагатослівно, але промовисто оспівує двох апостолів, називаючи їх первопрестольними у відношенні до інших апостолів та вчителями усієї вселенної.

Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів Твоїх, Господи, прийняв Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв Ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче, – співаємо Христу Богові у день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Власне цей кондак апостолам, який співається також щочетверга, виявляє нам силу благодаті болістей і смерті в ім’я Христа. Болісті їх і смерть прийняв Ти радше всяких плодів, – звертаємось до Господа у кондаку. Що це значить? Невже Богові наймиліше не наше життя, а наша смерть, не наші радощі, а наші болісті, не наші життєві плоди, а поспішний відхід із цього життя? Насправді болісті і смерть є найбільшим виявом любові до того, за кого принесені, тому і миліші радше всяких плодів.

Покликаний був ти, Петре, небом, а не людьми. Коли земна темрява закривала твої тілесні очі, проявляючи темряву безвір’я, тоді небесне світло просвітило тобі духовні очі, відкривши красу побожности. Тому ти пізнав Того, що виводить світло з темряви, − Христа Бога нашого. Моли Його, щоб спас і просвітив душі наші. Ця стихира, яка співається на Вечірні свята первоверховних апостолів Петра і Павла, підкреслює красу перебування з Богом: Він не лише Світло і Джерело радості, але й Той, Хто здатний вивести світло навіть із темряви. Іншими словами, з Богом перебувати прекрасно завжди і за будь-яких умов – не лише тоді, коли нам пощастило у житті не впасти у важкі гріхи, але навіть тоді, коли ми їх допустилися. У першому випадку прекрасно відчувати себе поруч із Тим, з Ким завжди розділяли взаємну любов, у другому – поруч із Тим, Хто не зменшив сили своєї любові від нашої невірності. Одна і друга красапобожності маєстатична.

Якими звеличними піснями оспіваємо Петра й Павла – богорозумні крила, що перелетіли світ і до неба піднеслись, руки євангельської благодаті, ноги істинної проповіді, ріки премудрости, хрестовидні знамена? Ними відкинув демонські наступи Христос, що має велику милість (стихира Вечірні свята).

Їх ще називають верховними апостолами. І ця назва дається не тільки через те, що вони займали верховне місце серед апостолів, але і через великий подвиг, котрий звершили над собою – змінили своє життя і удостоїлися спасіння.