Свято, яке так урочисто відзначаємо сьогодні, особливе. Багато християн навіть не замислюються над важливістю події, що сталася з апостолами у день П’ятидесятниці, тобто Зіслання Святого Духа. Тому, крім прикрашання наших будинків і святих храмів зеленню, що, звісно, теж є гарною традицією, ми повинні замислитися над глибшим змістом цього небесного дійства. Зрештою, навіть цей звичай прикрашати будинки, храми гілками дерев, осокою чи квітами теж має відповідне духовне значення, оскільки зелень є ознакою життя, символом життєдайного Святого Духа.

У святій Літургії неділі П’ятдесятниці читається уривок Євангелія від Йоана, в якому Христос передзвіщає прихід Духа (7,37-52;8,12). Господь закликає присутніх прийти до Нього, увірувати в Нього, напитись живої води та виточувати цю благодатну воду світові. Євангелист Йоан роз’яснює, що під образом живої води, яка ріками витікає з нутра віруючого, мається на увазі прихід та присутність Всесвятого Духа. Дух спочине лише на тому, хто увірує в Сина, та прийде у світ щойно тоді, як Син буде прославлений. Таким чином Дух Своїм зішестям несе у світ прославу Христа. Завдяки Йому учні Господні достовірно, сміло та непереможно голосять смерть і воскресіння Господа, Його славу і Царство.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Дух Святий, Який зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці, а на кожного з нас у Тайні Миропомазання, є Царем небесним, що царює з Отцем і Сином на віки. Йому як Цареві від нас належиться усякий послух та слава. Але не є Він подібним до земного царя, що гнітить всевладдям слуг своїх, лякає їх своєю потугою, розпоряджається ними до вподоби. Він – Утішитель благий, Той, Хто потішає нас у журбах та печалях житейських, Хто дає силу та радість перемагати труднощі, Хто оживотворяє і надихає.

Це свято дає нам дуже важливий месидж: богословом людина може стати не внаслідок особливої освіти, а внаслідок особливого досвіду – досвіду наповнення Духом Божим. У цьому сенсі кожен християнин не лише може, але й має бути богословом...

Свята П’ятдесятниця. Діяння Святих Апостолів 2, 1-11

1. А як настав день П’ятдесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

7. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? 8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9. партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, 10. Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, 11. юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»

Свята П’ятдесятниця. Діяння Святих Апостолів 2, 1-11

1. А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

7. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? 8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9. партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, 10. Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, 11. юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»