Томина неділя. Діяння Святих Апостолів 5, 12-20

12. Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. 16. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували. 17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього».

Томина неділя. Діяння Святих Апостолів 5, 12-20

12. Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. 16. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.

17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього».

Стихи:
Якщо ні аду ключі, ні гріб, запечатаний вартою,
Не були перешкодою Тобі, – як перешкодять двері?

Сьогодні, в неділю другу після Пасхи, ми світло святкуємо оновлення Воскресіння Христового і дотик святого апостола Томи. Оновленням називався давній звичай святкувати серед року подію на деякій відстані від пам’ятного дня, коли вона сталася, згадуючи тим самим серед року великі діла того дня, щоб не прийшли вони в забуття.

У неділю другу після Пасхи Господньої (тобто першу, яка наступає після Пасхи, але зветься другою, оскільки неділя Пасхи є першою з усіх), яку звемо Томиною неділею чи Провідною, у Євангельському читанні чуємо про невіру і віру Св. апостола Томи (Йо 20, 19-31).

Христос приходить до Своїх учнів увечері дня Свого світлого воскресення. Отримавши раннім ранком вістку про порожню гробницю, учні перебувають проте у страсі та непевності у цей недільний вечір. Христос приходить, чинячи явним Своє з мертвих воскресення, приносить їм мир, яким вітає їх, та повноту радості, заповідану перед Страстями. Якою великою мала бути радість апостолів! Той, Кого вони любили і Кого вважали мертвим, стояв живим перед ними, торкався їхніх рук Своїми, не був подобою живої людини, але справді живим, воскреснувши у тілі. Той, Кого учні полишили і відкинули у найважчі часи земного життя, стояв перед ними без грізного погляду, без жодного докору, без непотрібного пригадування їхньої невірності, без нарікання на їхню зрадливість.

Воскресіння нашого Господа є найбільшою та найрадіснішою таємницею нашої віри. Ця подія є настільки яскрава, що важко зрозуміти невіру оточуючих, невіру зокрема і апостола. Та коли придивитися до постаті апостола Томи, якого традиція ще називає «невіруючим», та порівняти його поставу із нашим життям, то наш ентузіазм може стати значно скромнішим.

Господи мій і Боже мій, як виразити мені вдячність Тобі за смерть, воскресіння та прихід у воскреслому тілі до мене, що так мало маю віри? Як мені подякувати за те, що приходиш з Твоїм миром і даруєш Духа мені, що тремчу зі страху перед людьми? Як благодарити Тебе за те, що цього надзвичайного першого і останнього дня в тижні – неділю – повсякчас стаєш переді мною і промовляєш мені слова пасхальної радості, і запрошуєш до блаженної віри, і розвіюєш сумніви, і дозволяєш торкнутися Тебе у Святих Тайнах, а й більше, ніж торкнутися, бо кличеш мене причаститися Тебе самого Воскреслого?