Тридцять вісім років важкої недуги і тридцять вісім років надії однієї людини, Овеча купіль з п’ятьма притворами та безліччю недужих біля них в очікуванні сходження Ангела, багатолюдний Єрусалим зі всезагальною байдужістю до відкинутих – ось контекст чуда, про яке розповідає Євангеліє четвертої неділі по славному Воскресінні Господньому.

В неділю, 6 травня 2012 р., Божественну Літургію в церкві Свв. Сергія і Вакха в Римі відслужив о. Марко Дурлак із Словаччини. Із ним співслужили о.д-р Марко Морозович, професор Вашингтонського Католицького Університету, та о. диякон Адам Матрас, ТІ. Нижче пропонуємо текст проповіді, яку о. Марко виголосив під час Святої Літургії.

В євангельському уривку Неділі про розслабленого (див. Йо 5,1-15) описується життя звичайних побожних юдеїв, котрі очікували об’явлення Божої сили та прагнули свого зцілення, котрі вірили в те, що Бог може чинити чудеса і пов’язували це з конкретними місцями, тому громадилися в них (щось дуже схоже з теперішньою вірою – дуже багато паломників в різного роду чудотворних, особливо Марійських святинях).

У четверту неділю після Пасхи Церква згадує чудесне зцілення розслабленого Господом Ісусом Христом в другий рік Його євангельської проповіді.

Ісус зцілює паралізованого чоловіка, який довго чекав, щоб хтось допоміг йому дістатися до води в чудодійній купелі Витесда (Йо 5, 1-15). Серед сили «недужих, сліпих, кривих, усохлих», про які оповідає Євангеліє, що вони перебували при купелі, очікуючи зцілення, Христос звертає свою увагу на розслабленого, що тридцять вісім років страждав у своїй недузі. Не маючи нікого, хто б міг спустити його у купіль по зрушенні води, він проте не тратить надії. Цю надію винагороджує Ісус, не запитуючи в розслабленого навіть про віру, без якої не чинив чуда. Христос оздоровляє розслабленого в суботу, чим виявляє, що милосердя не знає дня відпочинку.

При Овечій купелі лежала немічна людина і, бачивши Тебе, Господи, кликала: Не маю чоловіка, що вкинув би мене в зрушені води! Бо коли я доходжу, то інший мене випереджує і стає здоровим, а я далі лежу немічний. І змилувався Спас та й каже до нього: Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився, а ти кажеш: – Не маю чоловіка. Візьми твою постіль і ходи! Все Тобі можливе, все слухає Тебе й підкоряється, тож, як чоловіколюбець, пом’яни, Спасе, всіх нас і помилуй. Так переповідає біблійну подію оздоровлення розслабленого при Витесді стихира Вечірні. Звісно, цей переказ творчий і містить елементи, яких нема у Святому Письмі, а водночас такі, які не зовсім відповідають Писанню. Ось, наприклад, зі стихири виглядає, що розслаблений кликав Ісуса, звертаючи на себе увагу, тоді як Євангеліє подає, що Христос сам розпочинає бесіду з розслабленим про його почуття. Також літургійний автор вкладає в уста Ісуса слова, яких нема в євангелиста Йоана: Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився, а ти кажеш: – Не маю чоловіка. Разом з тим слід сказати, що така невідповідність біблійного і літургійного тексту зовсім не порушує цілості та смислу оповіді, а також дозволяє різнобічно поглянути на те, що відбулося.

Ісусе, мій Боже, яку силу чудес творив Ти, живучи між нами! Але й нині звершуєш не менш славне, даруючи мені участь у причасті Тебе Самого. За це дякую Тобі, намагаючись розбудити у серці не меншу вдяку, ніж ту, яку приносили Тобі оздоровлені Тобою. Велике чудо розслабленому стати кріпким чи мертвому стати живим, але ще більшим чудом є мені, грішному, духовно розслабленому і мертвому, стати причасником Тебе, Бога живого. Дякую Тобі за усі Твої чудодіяння, мій Господи.