У п’яту неділю Пасхи, неділю Самарянки, оспівуємо Христову благість до жінки невірних релігійних поглядів і невірного способу життя, яка, увірувавши в Господа, стала приснославною, як каже кондак: З вірою прийшовши на кладязь, самарянка виділа Тебе, премудрости воду, якої напившись обильно, царство вишнє унаслідувала повік приснославна.
У п’яту неділю після світлого Христового Воскресіння на Святій Літургії читається Євангельський уривок про розмову Господа з жінкою-самарянкою (Йо 4,5-42). Як і в читанні попередньої неділі, так і тут євангелист підкреслює Божественну природу Спасителя. Цього разу Христос явно відкриває самарянці Своє післанництво, стверджуючи, що Він саме Той, Кого чи то юдеї, чи то самаряни очікували віками.
Неділя самарянки. Діяння Святих Апостолів 11, 19-26; 29-30
19. Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. 20. Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. 21. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.
22. Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. 23. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, 24. бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа. 25. Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла 26. і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами. 29. Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; 30. що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.
Неділя самарянки. Діяння Святих Апостолів 11, 19-26; 29-30
19. Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. 20. Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. 21. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. 22. Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.
23. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, 24. бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа. 25. Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла 26. і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами. 29. Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; 30. що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.
Криниця живої води у серці
Починаючи з цього тижня, Літургія Церкви починає готувати нас до свята Пресвятої Тройці, до свята Зіслання Святого Духа, бо вже перейшла половина часу між Воскресінням Ісуса Христа і моментом Зшестя Духа Святого на апостолів. Дуже часто для того, щоб пояснити людям, хто такий Дух Святий, а більше того, ким є Пресвята Трійця – той єдиний Бог в трьох особах – святі отці говорили так: «Дух Святий є живою водою». Ми знаємо, що як немає води, то все вмирає, а як приходить чиста, всеоживляюча вода – все зеленіє і набирає повноти життя. І ось, Дух Святий, третя особа Пресвятої Трійці, знаходиться в Отці, як в джерелі, а в Ісусі Христі – як у криниці, а подається кожному з нас, як жива вода. Святий апостол Павло у 1 Кр 12, 13 говорить так: «Усі бо ми христилися в одному Дусі … і всі ми були напоєні одним лише Духом».
Проповідь Блаженнішого Святослава,
Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви,
у Неділю самарянки під час Літургії в соборі Воскресіння Христового
