Неділя мироносиць. Діяння Святих Апостолів 6, 1-7

1. Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2. Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. 3. Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; 4. самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова». 5. Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, 6. і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки.

7. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі.

Ісусе Назарянине, з трепетною радістю благодарячи Тебе за причастя святих і страшних Таїнств Твоїх, причастя Тебе самого Воскреслого, відчуваю, що моя любов до Тебе є надто нужденною, а служіння Тобі надто мізерним, і в нутрі благодарно дивуюся, як приходиш до мене.

Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресенням Твоїм, Христе Боже, апостолам же Твоїм проповідувати повелів Ти: Спас воскрес із гробу. Ці слова кондака неділі Мироносиць представляють всеохопну радість від Господнього воскресіння. Щоправда піснеспів подає не зовсім послідовний порядок цієї радості: перше бо нею сповнилися жителі аду, яким Христос приніс визволення з довголітнього чи віковічного перебування в глибинах землі. Серед цих жителів найперше ті, які найдовше чекали визволення – прабатько Адам та прамати Єва.

У третю неділю після Пасхи читається Євангеліє про поховання Христа Йосифом Ариматейським та прихід до гробу Мироносиць вранці першого дня по суботі (Мр 15,43-16,8). І Йосиф, і Мироносиці дбають про тіло свого Учителя, з любов’ю доконуючи над ним чин погребення. Євангеліє підкреслює, що Йосиф сміливо увійшов до Пилата просити тіло Ісуса. Очевидно, не було звичним просити в управителя тіло розп’ятого для поховання. Ариматеєць не зважив на небезпеку бути звинуваченим в послідовництві Того, Кого визнали злочинцем, і не зважив на своє високе суспільне становище, в якому не прийнято було клопотатися про поховання засуджених на ганебну смерть. Усе це не мало значення. Він любив свого Вчителя і не бажав себе та свій авторитет і безпеку поставити вище понад Нього.

Чому змішуєте миро з сльозами, учениці? Камінь відвалився, гріб спорожнів! Бачите життям переможену тлінність, наочне свідчення печаті, глибоко заснулих сторожів ворожих і як смертне спасається Божим тілом, ад же ридає! Ідіть та радісно звістіть апостолам: Христос, переможець смерти, первісток з померлих, випередить вас у Галилеї! Такими словами молитви звертаємося до Мироносиць у третю неділю після Пасхи, що власне названа в пам’ять про цих святих жінок.

Синаксар у неділю третю після Пасхи, святих жінок-мироносиць

Стихи:
Миро Христові учениці приносять,
Я ж їм пісню, немов миро, несу.

У цей день, у третю неділю після Пасхи, звершуємо святкування пам’яті жінок-мироносиць. Згадуємо також Йосифа з Ариматеї, який був таємним учеником Христа, і разом з ним нічного учня Никодима.