У другу неділю після Зіслання Святого Духа відзначається празник Всіх Святих Українського Народу, яких є дуже багато, але ми не знаємо всіх їхніх імен. Цього дня ми вшановуємо також пам'ять 13 пратулинських мучеників та 27 новомучеників, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом II.
Євангеліє 4-ої Неділі по Зісланні Святого Духа
Одного разу коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко. Ісус каже до нього: Я прийду і оздоровлю його. Сотник у відповідь мовив: Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди – і він іде; і тому: Ходи – і він приходить; і слузі моєму: Зроби це – і він робить.
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що за ним ішли: Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу і заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години.
Від Матея 8,5-13.
Оздоровлення слуги сотника. Коментар Святих Отців на четверту неділю по Зісланні Святого Духа
Четверта неділя після П’ятидесятниці – зцілення слуги сотника
Неділя оздоровлення слуги сотника
Коментар Євангелія: Оздоровлення слуги сотника (Мт 8,5-13 )
Слово Митрополита і Архиєпископа Ігора Возняка на четверту неділю після Зіслання Святого Духа
«Хай тобі станеться за твоєю вірою»
Відродження і могутність через пожертву і страждання
Незбагненний Ти і недостойний я
Якщо Ісус прийде сьогодні, то чи зустріне Він таку віру, як у сотника?
Дар віри дарує Бог, а що далі стається з цим даром?
Бог слухає віруючих, бо вони слухають Його?
Подивляти тому, хто був віруючий, хоч не був вірний приписам …
Уривок Євангелія п’ятої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 8,28-9,1) ставить перед наші очі подію в Гадарині, яка чи не кожного з нас дивує своїм завершенням. А саме тим, що мешканці краю проганяють Ісуса зі своїх околиць. Здавалося би, що вони мали б бути Йому вдячні за добродійство, оскільки двоє передше біснуватих уже ніколи не тривожитимуть їх і не наганятимуть на них страх і то такий, що «ніхто не міг перейти тією дорогою». Але ні. Гадаринянам легше прогнати Христа, аніж прийняти Його з Його тихою, але непереможною потугою, з Його вченням і вимогою святості.
Мій Боже, повсякчасно мені видається, що я вірую у Тебе, і що вірою моєю зможу оправдатися перед Тобою. Але чи вірую? Слово віри доволі часто знаходиться близько до моїх уст, але не завжди близько до мого серця. Боюся, що й до уст стане далеким, якщо прийдеться страждати за визнавання Тебе. Але не тільки страждати від людей, що не приймають Тебе, а й страждати у щоденних виборах, коли кличеш творити справедливість Твою. Коли хочу чинити щось нерозважне, а слово віри перечить, то стає воно далеким і від мого серця, і від моїх уст. Я бо хочу установляти власну справедливість, а віра кличе коритися Твоїй. Знаю однак, що моя справедливість не здатна виправдати мене, лише Твоя.
Де є присутнім Бог, там усе віднаходить свою гідність
[…]
Боже Слово, яке ми чуємо у п’яту неділю по Зісланні Святого Духа, показує Ісуса Христа, Який повертає гідність людині. Євангелист Матей розповідає нам про подію, що відбулася з протилежного боку Галилейського моря, у Гадаринському краю. Його й сьогодні можна побачити і відвідати. Але в часи Ісуса Христа цей протилежний край моря означав протилежну культуру, протилежне середовище. У часи Римської імперії це була інша адміністративна одиниця імперського поділу окупаційної влади. Ісус Христос нібито навмисно переходить на той бік, щоб стати віч-на-віч до боротьби зі злом, аби віч-на-віч стати на сторону людини, яка шукає повноти своєї гідної і вільної особистої поведінки та життя.
Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Римлян 10,1-10
1. Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися. 2. Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна. 3. Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. 4. Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує. 5. Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити».
6. А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу; 7. або: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих. 8. Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо. 9. Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся, 10. бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.
