Закликавши молільників до миру між собою, священик виголошує прохання до Господа, щоб отримати «мир з висот і спасіння душ». Це власне друге прохання Мирної єктенії: «За мир з висот і спасіння душ наших Господу помолімся».
Що таке «мир з висот»? Це той мир, який можна отримати лише від Бога. Це не мир від світу, не договірний мир між людьми, це саме мир, який є даром Божим. Це мир Христовий, про який сам Господь сказав перед Страстями: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Ів 14, 27). Світ дає мир нетривалий, залежний від мінливості волі людини. Христос же дає мир глибокий, постійний, правдивий. Це не означає, що ті, які мають у собі мир Христовий, ніколи у житті не переживають незгод, непорозумінь з ближніми чи навіть сварок. Це означає, що вони постійно віднаходять мир у житейських перипетіях. Посварившись з кимось, вони не затаюють гніву та поспішають помиритися ще перед заходом сонця (пор. Еф 4, 26). Перебуваючи між розсвареними людьми, вони поспішають їх примирити. Зазнаючи зла від інших, вони поспішають їм простити. Саме це означає мати мир Христовий у собі, мир «з висот». Мир, що від світу, зберігається лише тоді, коли дві сторони роблять зусилля його зберігати. Мир же Христовий панує в людині настільки, що вона здатна одноосібно прощати та одноосібно долати незгоду, незалежно від бажання іншої сторони. Мир Христовий дозволяє людині бачити в прощенні силу, а не приниження, знаходити в розв’язці конфлікту заспокоєння, а не применшення. Мир, що «з низів», тобто від світу, являє себе в постійних тимчасових перемир’ях, що змінюються боротьбою кожного за своє. Мир же «з висот» являє себе в постійному заспокоєнні, що зростає із зреченням егоїзму.
В другій частині другого прохання Мирної єктенії молимо Бога за спасіння душ наших. Але ж хіба вони ще не спасенні? Вже спасенні Христом через Його смерть і воскресіння. Чому ж тоді молимося про спасіння душ? Бо ми ще не осягнули спасіння, дарованого Христом. Спасіння наших душ вже нам дароване, але маємо завдання його прийняти. Ось власне в єктенії про це і просимо: щоб нам могти прийняти те, що вже нам подароване. Адже будь-який дар вимагає прийняття. І якщо не прийнятий, то не стає власністю того, кому був дарований.
Мир з висот і спасіння душ наших є тісно пов’язані між собою. Той, хто не має у собі миру Христа, не може збагнути, як прийняти спасіння, дароване Розіп’ятим, що молився про прощення для розпинателів. Той, хто задовольняється минущим миром «з низів», ризикує задовольнитися спасінням свого минущого життя (жити лише для себе) замість спасіння вічного. Від цього нас застерігає літургійна молитва Церкви, звертаючи наші помисли і пориви до миру та спасіння «з висот».
Марія Ярема
