П’ятим проханням Мирної єктенії є молитва за церковну ієрархію і за себе самих: молимося за святішого вселенського архиєрея, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого, і преосвященнішого архиєпископа й митрополита нашого, боголюбивого єпископа нашого, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей.
Молитовне прохання Мирної єктенії в намірі церковної ієрархії виявляє порядок ієрархічності у нашій Церкві: Папа Римський – Патріарх – Архиєпископ і Митрополит – Єпископ – пресвітер – диякон. Висловивши прохання до Бога за ієрархічне священство, просимо також за ввесь причет (всіх прислуговуючих у храмі) та всіх інших людей, які не належать до ієрархії Церкви. Силою Святого Таїнства Хрещення усі вірні беруть участь у священстві Христовому. Священство Христове – це принесення свого життя в жертву, тож усі християни покликані вслід за своїм Учителем принести себе в жертву, тобто зректися своєї волі, своїх пристрастей, свого егоїзму і т.д., служачи Богу і ближнім. Це так зване загальне священство вірних. Є також ієрархічне або службове священство і в ньому беруть участь лише рукоположені (висвячені) чоловіки після проходження відповідної формації1. Власне перша частина п’ятого прохання Мирної єктенії є за ієрархічне священство, а друга – за загальне священство вірних.
Ієрархічне священство має певні рівні: першим рівнем є дияконство, другим – пресвітерство, третім – єпископство. Слово «диякон» з грецької мови означає «служитель», основним завданням дияконів здавна було служити потребам людей, зокрема вбогих та хворих. Слово «пресвітер» означає «старший», тобто провідник церковної спільноти – парафії. Саме пресвітерів зазвичай називаємо священниками. Слово «єпископ» означає «наглядач», тобто той, хто наглядає за порядком у місцевій Церкві. Диякон не уділяє Святих Таїнств (хіба Хрещення, яке можуть уділяти і миряни в певних обставинах). Пресвітер (священик) уділяє усі Таїнства, крім Таїнства Священства, тобто не має права висвячувати інших священиків. Єпископ же має владу уділяти всі сім Святих Таїнств. Тобто, єпископ має верховну владу у священнодіянні Церкви. Архиєпископ, Митрополит чи навіть Папа – це лише різні титули, але не різні рівні священства. Іншими словами, і Папа Римський, і єпископ у якійсь далекій провінції далекої від Риму країни є однаковими по рівню священства. Звичайно, доволі різними є їхні обов’язки та повноваження у Церкві щодо її проводу та адміністрації, але не щодо священнодіння Таїнств. Власне щодо проводу у Церкві, то існує відмінність між єпископами. Папа Римський очолює колегію Єпископів Католицької Церкви, є видимим головою Католицької Церкви (невидимим Главою Церкви є Христос), Патріарх є главою (батьком) однієї зі Східних Католицьких Церков (до Східних Католицьких Церков належить і Українська греко-католицька Церква)2, митрополит очолює митрополію (об’єднання кількох єпархій), архиєпископ очолює архиєпархію (важливішу по статусу єпархію), а єпископ є главою єпархії, яка об’єднує парафії на певній території. парафії у свою чергу очолюються парохами. Існують також в ієрархії Церкви єпископи-помічники (допомагають правлячому єпископу) та пресвітери-помічники (допомагають пароху).
Про благословення Боже для ієрархічного священства просимо в Божественній Літургії св. Йоана Золотоустого/св. Василія Великого, як також і в інших літургійних Богослужіннях, доволі часто. Так є тому, що наставники завжди мають більшу відповідальність, ніж наставлювані, пастирі – більшу відповідальність, ніж стадо, господарі – більшу відповідальність, ніж залежні від них3. Тож в Літургії усильно просимо Бога, щоб Він особливо зберіг церковну ієрархію від піддавання диявольським хитрощам, входження в спокуси, підлягання гріхам. Просимо в Бога також мудрості для них в справах проводу нас, вірних Церкви. В кінці просимо також і за тих, які здійснюють інше, не ієрархічне, служіння в Церкві, щоб і їм здійснювати його зі всілякою шанобливістю та радістю.
1. Див. Катехизм Католицької Церкви, 1547.
2. Див. Другий Ватиканський Собор, Декрет про Східні Католицькі Церкви, 9.
3. Єпископів в літургійній мові величаємо «господарями», «панами». По-грецьки це поняття звучатиме «Киріос», а скорочено в українській мові звучить «Кир». Також перед різними титулами вживаються різні шанобливі епітети: Папу називаємо святішим (тобто, більше, ніж інші єпископи, «відділеним», так як поняття «святий» означає «той, хто відділений, інакший, ніж оточуючі») і вселенським (його влада простягається на цілий світ); Патріарха називаємо блаженнішим, тобто «щасливішим», так як йому довірено багато духовних дітей (слово «патріарх» походить від слова «батько»); Архиєпископа і Митрополита звемо преосвященнішим, тобто «дуже священним», а Єпископа – Боголюбивим – тим, хто любить Бога. Пресвітерів у свою чергу звемо чесними, тобто такими, яким належить честь.
Марія Ярема
