Наступні три виголоси Прохальної єктенії звучать так: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім; останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім; християнської кончини життя нашого – безболісної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному судí Христо́вому просíм.
Просити доброго і пожиточного (тобто поживного) для душ означає просити різних духовних дарів або благодатей, через які можна все більше зростати в уподібненні до Бога. Просимо саме для душі, бо йдеться про духовні дари, але насправді, коли людська душа уподібнюється до Бога, то вся людина, в її тілесному та духовному вимірі, уподібнюється до Бога. Тож духовні дари є добрими і пожиточними як для душі, так і для тіла людини. У цьому самому виголосі просимо про мир для світу. Чим більше люди, власне, уподібнюються до Бога через прийняття добрих і пожиточних Його дарів, тим більше правдивого миру є у світі.
Два наступних прохання стосуються завершення нашого життя. Дуже зрозумілим є прохання останок життя нашого в мирі й покаянні звершити, адже від мирного і покаянного завершення земного життя залежить доля у вічності. Просимо в Бога Його особливої благодаті в останній відрізок нашого життя, щоб ми могли відійти з цього світу у мирі з Богом та у мирі з Його творінням – всіма нашими ближніми, щоб могли мати дух покаяння за гріхи у час переходу. Звісно, від нас самих залежить, чи ми перейдемо в інший світ у мирі та покаянні, адже якщо не захочемо комусь простити якусь образу або не захочемо каятися за гріхи, то благодать Божа не буде дієвою. У цьому прошенні ми молимося про особливу, велику благодать Божу на кінець нашого життя, а водночас просимо наперед мудрості прийняти цю благодать та завершити життя у мирі й покаянні. Наступне прошення наче доповнює попереднє: ми просимо не лише про мирну та покаянну кончину земного життя, а й про кончину безболісну та бездоганну. Тобто в цих двох прошеннях молимося як за наші душі в часі майбутнього переставлення (просимо примирення та покаяння), так і за наші тіла (просимо смерті без страждань – безболісної). Перехід з тимчасового у вічний світ є настільки важливим, що має бути, отже, бездоганним. Просимо також про оправдання на страшному суді Христовому. Ніхто з нас не може заслужити собі спасіння, ніхто не може похвалитися безгрішністю, тож не можемо покладатися на оправдання Боже чи тим паче вимагати його, але можемо просити цього оправдання. Просимо, отже, оправдання через віру, як про це в різних листах навчав св. апостол Павло.
Завершується «прохальна» частина Прохальної єктенії виголосом «Пресвяту, пречисту, преблагословенну…», про який ішла мова в попередньо опублікованих статтях.
Марія Ярема
