Друга частина Прохальної єктенії містить шість прохальних виголосів, в яких священник заохочує вірних разом з ним просити те чи інше у Бога. Відповідно на ці виголоси вірні відповідають прошенням: «Подай, Господи». Перших три виголоси священника під час Прохальної єктенії звучать так: Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім; Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім; Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.
У першому виголосі просимо, щоб день, який попереду (свята Літургія служилася зазвичай зранку тоді, коли укладалися ці тексти), був досконалий, святий (освячений Божою благодаттю, якій ми будемо співдіяти), мирний (у мирі Божому, у мирі між собою) та безгрішний (бодай без свідомих та добровільних гріхів). Це прохання звернене до Бога, але його сповнення залежить також від нас самих. Бог дає Свою благодать на кожен день, аби він був досконалий, святий, мирний, безгрішний, але саме людина відповідає за реалізацію цієї благодаті. Якою б не була щедрою благодать від Бога, тобто Його благий дар, нам потрібно вміти прийняти дар. Бо якщо дар не прийнятий нами, то й не стає нашим набуттям. Тому у цьому першому прошенні другої частини Прохальної єктенії просимо у Бога як Його благодаті на грядущий день, так і нашої спроможності відповісти належно на цю благодать.
У другому виголосі священник закликає вірних просити в Бога Ангела миру, який водночас є наставником та хоронителем. Може виникнути закономірне питання, чому просимо у кожній святій Літургії чи в інших літургійних Богослужіннях Ангела, якщо Ангел-охоронець вже є приставлений до нас від часу прийняття святого таїнства Хрещення[1]. Насправді ми просимо, не щоб Ангел тепер з’явився в нашому житті як той, хто приставлений нести нам мир, наставляти нас та охороняти душу і тіло, бо ми, будучи охрещеними, вже отримали від Бога Ангела-охоронця. Ми просимо у Прохальній єктенії, щоб цей Ангел, якого Бог злучив з нами у Хрещенні, міг безперешкодно перебувати поруч, міг виконувати свою місію умиротворення, наставництва та охорони душі і тіла. Адже якщо ми свобідною волею грішимо, то не дозволяємо Ангелові умиротворювати, наставляти чи охороняти нас, так як ні Ангели, ні навіть сам Бог не втручаються у нашу свобідну волю.
Власне про прощення гріхів і прогрішень є третє прошення. Під «гріхами» тут радше слід розуміти добровільні і свідомі проступки, під «прогрішеннями» – недобровільні, несвідомі. Навіть праведник сім разів на день падає (пор. Прип. 24, 16), тобто грішить чи прогрішається (число «сім» означає в біблійній мові повноту, тобто безліч раз). Важко людині в її душевній немочі не впадати в прогрішення, навіть якщо уникає свідомих та добровільних гріхів. Але благодать Божа допомагає людині каятися за гріхи та прогрішення, просити прощення і отримувати його. Бо праведний є праведним не тому, що не падає, а тому, що сім разів встає (пор. Прип. 24, 16).
1. В одній з молитов перед чином Хрещення священник промовляє: «Зʼєднай з життям його (її) [дитини чи людини, яка незабаром буде охрещена] ангела світлого, щоб охороняв його (її) перед усякими ворожими підступами, перед зустріччю з лукавим, перед південним бісом і перед лукавими примарами».
Марія Ярема
