Освячується небо і земля, і храм освітлюється, а всі вірні веселяться. Ось бо з ангельськими хорами, з Предтечею і Богословом, з пророками й апостолами невидимо входить Мати Божа і молиться до Христа за християн, щоб Він помилував місто й людей, які звеличують свято Її покрову, – співаємо у стихирі Вечірні свята Покрову Пресвятої Богородиці. Ця стихира коротко передає подію, що відбулася у Константинополі у X ст., коли жителям міста загрожувала смертельна небезпека через облогу ворогами1. Тоді вислухавши молитву вірних про заступництво, Пресвята Богородиця у чудесній з’яві захистила місто від нападників. З’явилась Богоматір у супроводі святих Йоана Предтечі, Йоана Богослова, пророків, апостолів та ангельських сил. В пам’ять про цю подію і було встановлене свято Покрову. Попри те, що літургійний піснеспів Вечірні переказує історичну подію, все ж ним ми, сучасні християни, звертаємося сьогодні до Бога про помилування через заступництво Богородиці. Тобто не лише прославляємо Бога за те чудо, яке відбулось давним-давно на чужій землі, а й просимо про постійно нові благодаті, нові помилування міст і сіл, в яких живемо, та й усіх нас, людей. Закінчення стихири дає нам це зрозуміти, так як сказано, що Мати Божа молиться до Христа за християн, щоб Він помилував місто й людей, які звеличують свято Її покрову. Отже, мова йде не за тих християн, які молились до Богоматері у константинопольській церкві і ще не знали сили Її покрову, а про нас, які святкуємо через століття цю подію.
Багато текстів Вечірні та Утрені підкреслюють правду про те, що у святі Покрову не стільки спогадуємо благословення для жителів візантійської столиці X ст., як живо проживаємо подію заступництва Божої Матері у нашому житті. У сьомій пісні канону Утрені свята молимося так: Той, що небо прихилив і в Тобі оселився, Діво, нині молитву Твою приймає, Богородице Пречиста, зважаючи на прохання Твоє. Помолися ж Йому щиро за нас, що на Тебе надію покладаємо, Благословенна. Цей тропарець канону влучно підкреслює постійну успішність заступницької молитви Пресвятої Богородиці: Христос-Бог зважає на прохання своєї Матері, так як Вона стала Його оселею і так як Вона завжди зважала на Його волю. Тому ми, які не завжди зважаємо на волю Бога, боячись, що наші прохання можуть бути не прийняті, молимося до Благословенної Діви, щоб Вона молилась до Сина за нас. Історія і сьогодення християнства запевняє нас у дієвості такої нашої молитви до Бога через молитву Богоматері.
1. Див. www.oca.org
Марія Ярема
