У день пам’яті св. апостола Филипа (Пилипа) свята Церква молиться Христові: Ученик, і друг Твій, і наслідувач страстей Твоїх вселенній Тебе, Бога, проповідував Богогласний Пилип. Його молитвами від ворогів пребеззаконних Церкву Твою і всякий град Твій, Богородиці ради, збережи, Многомилостивий (кондак). У цьому молитовному зверненні до Христа знаходимо представленими чесноти св. Филипа. Апостол Филип названий учнем Господа – тим, хто перейняв від Нього достовірне знання, другом – тим, хто розділив з Христом життєвий досвід, наслідувачем страстей – тим, хто досконало виконав Господню заповідь любові за Його ж прикладом. Бути учнем Христа – велика річ, а ще більша – бути Його другом, а ще більша – стати наслідувачем Його страстей. Св. Филип постійно зростав: від слухання Учителя через ділення з Ним життєвих обставин дійшов до цілковитого Його наслідування. Врешті св. Филип названий Богогласним, тобто тим, хто гласив (голосив, проголошував) Бога. І справді св. Филип проповідував Бога в різних місцевостях: Галилеї, Елладі, Партії, Аравії, Етіопії (Ефіопії), Сирії, горішній Азії, Ливії, Мисії, Фригії1. Направду був він Богогласним.
У тропарі св. Филипу особливий акцент поставлений на Ефіопії, хоча Ефіопія була лише однією з місцин, куди прибув з апостольською проповіддю св. апостол Филип: Прикрашується вселенна, Ефіопія ликує, наче вінцем красується, через тебе просвітившися, світло торжествує пам’ять твою, Богогласний Пилипе. Всіх бо вірувати в Христа навчив ти і біг життя довершив ти достойно Євангелія. Тому сміливо простягається ефіопська рука до Бога; Його моли дарувати нам велику милість. Насправді такий акцент на Ефіопію у тропарі мабуть пов’язаний з тим, що серед авторів літургійних текстів виникла певна плутанина, а саме плутали апостола Филипа, який був одним з дванадцяти і про якого тут мова, та диякона Филипа, який був одним з семи дияконів, поставлених апостолами, про що розповідає книга Діянь апостолів (див. Дії 6, 1-6). Апостол Филип проповідував по різних землях, серед яких Ефіопія не була чимось привілейованою, натомість саме диякон Филип в особливий спосіб пов’язаний з Ефіопською землею, так як навернув впливового вельможу ефіопської цариці (див. Дії 8, 26-39). У будь-якому разі вірним зі сказаного в тропарі є те, що св. апостол Филип всіх вірувати в Христа навчив і біг життя довершив достойно Євангелія, так як він був засуджений язичниками на болючу смерть, але аж до останку не переставав молити в Бога для них прощення2. Справді учень, друг та наслідувач Христа.
1. Пор. І. Я. Луцик, Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає, Львів: Свічадо 2011, с. 657.
2. Пор. Там само.
Марія Ярема
