Після неділі Зіслання Святого Духа, в неділю Всіх Святих, Церква представляє нам уривок Євангелія (див. Мт 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30), котрий немов передає нам одні з основних рис буття святими.
У неділю по Зісланні Святого Духа святкуємо пам’ять всіх Святих, а по деякому часі – знову пам’ять всіх Святих українського народу. Невипадково Церква приписує святкувати торжество всіх праведних перед Богом саме незадовго по святі П’ятдесятниці, коли Дух Святий був вилитий на апостолів, а через них – на усяке тіло. Адже це Дух спочивав на тих, кого ми звемо Святими. Це Дух їх укріпляв, їх провадив, їх обожествлював – творив подібними до Бога.
У першу неділю після Зіслання Святого Духа, неділю всіх Святих, Церква у Євангельському читанні на Святій Літургії пропонує до роздумів слова Господа про визнання Його перед людьми та зречення всього заради Нього (Мт 10,32-33.37-38;19,27-30). У неділю, яке безпосередньо слідує після свята Сходження Святого Духа, святкуємо пам’ять всіх Святих, тобто тих, які у всі часи і в усіх народах зуміли прийняти дар Духа і принести гідні плоди. Євангельське читання власне пояснює, що означає бути святим. Це означає визнавати Бога перед людьми, любити Його понад батька-матір, брата-сестру, сина-дочку, чоловіка-дружину, брати на себе хрест свій.
Рим, 2,28 – 3,18
Мт 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30
Синаксар у неділю Всіх Святи
Стихи:
Господа нашого друзів всіх прославлю я.
А всякий, хто бажає, нехай вступить у їх сонм.
Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа. Всіх Святих. Послання до Євреїв 11, 33-12, 2
33. що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37. їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.
39. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. 1. Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
