Натхнені духом святої віри й озброєні надією на Бога, виросли ви на велетнів небосяжних, сяючи нам прикладом молитви й цілопальної посвяти; за те сьогодні ми дякуємо Господеві й кличемо: Дивний Бог у святих своїх! – молимось у неділю Всіх святих Українського народу на Утрені (пісня 9).
Під велетнями небосяжними маються на увазі всі ті, хто від Української землі досягли неба. А досягали вони висоту через дух віри, надію на Бога, молитву і цілопальну посвяту. Це очевидно вимагало чималих зусиль від наших попередників – співхристиян і співвітчизників. Але у наведеному літургійному тексті ми дякуємо не їм за їхній приклад, а Господеві. Чому так?
Насправді усе те, що святе і небосяжне, походить від Бога. Бог обдаровує людей своєю благодаттю, яка запрошує останніх до співдії. Лише у співдії з Божественною благодаттю людина може вирости на велетня небосяжного, тобто стати святою. Отож, своєю святістю людина завдячує Богові як Подателю благодаті, яка уможливлює святість. Однак заслугу мають і самі святі, адже вони добре співдіяли благодаті та не вчинили її марною і безсильною супроти себе.
Дивний Бог у святих своїх! Слово «дивний» слід розуміти звісно не у значенні «дивакуватий», «чудацький», а у значенні «дивовижний», «чудний». Бог справді дивовижний у житті всіх тих, що за Нього віддали життя, служіння Йому обрали як життєву професію, молитвою до Нього звершували свої дні, постили задля Нього і жили у печерах, карались по тюрмах і засланнях, терпіли нужду і висміювання.
Дивний Бог предивно являє своє обличчя світові через святих. Українському народові Бог являє своє обличчя особливо через святих нашої землі. Дивовижність Бога у святих Українського народу спонукає нас дивуватися, задивлятися, надихатися духом святої віри, виростаючи і собі на велетнів небосяжних.
Марія Ярема
