З глибин взиваю, Господи, до Тебе.
О Господи, почуй мій голос!
(Пс. 130, 1–2)

У сімнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Матея, у якому розповідається про віру жінки ханаанянки та оздоровлення її дочки (15,21-28).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

Неділя 17-та по Зісланні Святого Духа. Друге послання Апостола Павла до Коринтян 6,16-7,1

16. Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом. 17. Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму. 18. Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками, – каже Господь Вседержитель». 1. Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.

Євангельський уривок сімнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 15,21-28) розповідає про велику віру жінки-язичниці. Ханаанянка, що не була просвітлена Богопізнанням, оскільки сповідувала ідолопоклонство, все ж таки Бога пізнала. Натомість юдеї, що вірили в одного Бога, не пізнали Його сущого серед них.

В Євангелії, яке читаємо під час Богослуження у сімнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа (Мт 15, 21-28), не можна не помітити наполегливості жінки, яка наближається до Ісуса з проханням уздоровити її дочку. Вона жила в околицях Тиру та Сидону, тобто вона була кимось, хто не жив вірою Ізраїлю та не належав до вибраного народу – і Ісус Христос підкреслює це, говорячи, що Він «є посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля». Можна сказати, що з першого разу Господь відмовляє жінці і не прислуховується до її прохання, більше того, немов гордує нею, прирівнюючи її до щенят (до собак! – що для євреїв було дуже образливо).