«Ангельський хор» – літургійний твір воскресної/недільної Утрені, яким молимось протягом усіх неділь року, окрім тих випадків, коли у неділю випадають Господські свята. Є такі свята, які завжди маємо у неділю – це Пасха, Вхід Господній в Єрусалим, Томина неділя, Зіслання Святого Духа, а є такі, які випадають час до часу на неділю (всі інші Господські свята). «Ангельський хор» є композицією на пасхальну тематику, тож зрозуміло, що цей твір опускається в ті неділі, коли випадає якесь Господське свято, яке напряму не пов’язане з Пасхою1, наприклад, Різдво чи Преображення, але може виникнути питання, чому твір опускається у свята, якраз напряму пов’язані з Пасхою, наприклад, у Квітну чи Томину неділі, або на саму Пасху. Насправді «пасхальність» текстів свят, напряму пов’язаних з Пасхою, «дозволяє» опустити молитву «Ангельський хор», так як воскресна тематика наскрізь проникає усі їхні тексти.
Отож, «Ангельський хор» – літургійна композиція недільної Утрені, яка поряд з іншими недільними текстами увиразнює факт, що кожна неділя – це святкування Христового Воскресіння. Композиція «Ангельського хору» представлена чотирма стихирами пасхальної/воскресної тематики з приспівом Благословенний Ти, Господи, навчи мене установ Твоїх, Троїчною стихирою та Богородичною.
Перша стихира воскресної тематики (саме від початкових слів цієї стихири названий увесь твір) розповідає про подив ангелів на смерть Христа: Ангельський хор здивувався, бачивши до мертвих зарахованим Тебе, Спасе, що силу смерти знищив, і з собою Адама підняв та з аду всіх визволив. Ангелам справді було чого дивуватися: вони, які добре знали неприступність Божества, Його абсолютну невразливість на страждання і смерть, на тління і будь-яку минущість, не могли збагнути, як це, що Бог зарахований до мертвих. Вони, які були готові повсякчасно виконати будь-яке веління Божества, у будь-який момент стати Його посланцями до людей, дивувалися, як це, що Бог сам як Посланець прийшов у світ, і то щоб постраждати та померти від рук людей.
Наступні три стихири пасхального мотиву згадують жінок-мироносиць. В усіх трьох піснеспівах, молитовно звернених до воскреслого Христа, сказано про плач святих невіст у неділю по Розп’ятті та потішання їх з боку ангела, що був при гробі: 1) Нащо миро зі сльозами, Учениці, жалібно змішуєте? – запитав світлоносний ангел при гробі мироносиць. Гляньте на гріб і зрозумійте, що воскрес Спаситель з гробу; 2) Рано на світанку мироносиці поспішали до гробу Твого, плачучи, але з’явився їм ангел і прорік: Пора голосіння минула, не плачте; про воскресіння ж звістіть апостолам; 3) Мироносиці – жінки, що з миром прийшли до гробу Твого, Спасе, ридали. Ангел же їм сказав, мовивши: Чому між мертвими живого шукаєте? Він бо, як Бог, воскрес із гробу. Ці стихири представляють різкий контраст між горем та радістю, гробом і виходом з нього, жалобним плачем за Померлим та несподіваною вісткою про Його життя.
Троїчна стихира «Ангельського хору», як звично, закликає до поклоніння Пресвятій Трійці: Поклонімось Отцю, і Його Сину, і Святому Духові, Святій Тройці в одній сутності, з серафимами взиваючи: Свят, свят, свят єси, Господи, тоді як Богородична стихира знову повертає нас до теми Пасхи Христової, але вже крізь призму ролі Пресвятої Богородиці у цій спасенній події: Життєдавця породивши, Ти, Діво, Адама з гріха визволила, Єві радість замість смутку подала, а відпалих від життя повернув до нього Той, що з Тебе тіло прийняв – Бог і чоловік.
Кожного разу, коли в недільній Утрені молимось «Ангельський хор», уприсутнюємося в ранок неділі Христової Пасхи, проживаємо здивування разом з ангелами, контраст плачу і радості разом з мироносицями, славимо Триєдиного Бога разом з серафимами та Пресвяту Богородицю разом з Адамом і Євою.
1. Насправді всі свята так чи інакше пов’язані з Пасхою (див. Євген Іванків, «Вічний Великдень. Богословсько-літургічна студія» // Богословія), але тут ідеться про те, що є празники, в які святкується певна подія з життя Ісуса, що не мала цілком безпосереднього часового зв’язку з Розп’яттям і Воскресінням.
Марія Ярема
