Господи, коли ми бачили Тебе…
і Тобі не послужили?
(Мт. 25, 44)
Високопреосвященний владико-архиєпископе Вісвальдасе,
Апостольський нунцію в Україні!
Високопреосвященні владики-митрополити!
Преосвященні та боголюбиві владики!
Високопреподобні, всесвітліші та всечесні отці!
Достойні сестри і брати в монашестві!
Дорогі брати і сестри, діти нашої Церкви
в різних куточках України та всього світу,
які єднаються з нами за допомогою живої трансляції!
Дорога молоде, дорогі діти,
дорогі парафіяни і гості сьогоднішнього торжества!
Слава Ісусу Христу!
Ця неділя, яку ми звемо М’ясопусною, безпосередньо готує нас до Великого посту. І сьогодні євангелист Матей пише перед нами ікону майбутнього. Ми чуємо глибоку промову-розповідь самого Христа про завершення історії світу. Хтось каже, що це розповідь про Страшний суд, а хтось — що це історія про прославу Христових учнів, які служили Йому все своє життя. Проте суд, який представляє нині Боже слово, є для нас викликом: він ламає наше уявлення і наші стереотипи про те, що є справжнім, у чому полягає справедливість і як підсумовуватиметься історія світу. Ми споглядаємо Христа, який удруге прийде у славі судити живих і мертвих (ми всі Його очікуємо), засяде на своєму престолі, і перед Його обличчям зберуться всі народи.
Що каже нам цей Суддя? Перша важлива річ. Світ будуть судити разом із Христом голодні, спраглі, нагі, чужинці, в’язні. Дивно: це ті, кого ми сьогодні часом не зауважуємо, кого цей світ відкидає, забуває. На нашу думку, світ мали б судити славні, успішні, могутні, зокрема царі, переможці. А правда цілком інакша, бо каже Христос: «Те, що ви зробили одному з Моїх найменших, ви Мені зробили» (Мт. 25, 40). Саме ті, з ким себе ототожнює наш Спаситель, засядуть із Ним на престолі слави і будуть мірилом праведності чи беззаконня вчинків кожної людини, незалежно від того, яку функцію вона виконувала в житті, яке служіння здійснювала, яке місце в суспільстві займала. Те, що ми зробили одному з найменших, буде для нас мірилом або нашого вічного засуду, або дорогою до спадкоємства Царства, яке Господь Бог підготував нам на початку створення світу.
Ще одна важлива річ, яка сьогодні просто вражає кожного, хто слухає цей опис кінця історії. Христос, остаточний Суддя, збираючи усіх перед своїм обличчям, буде нас розділяти, як пастух відокремлює овець від козлів.
Ті, хто живе у великих містах, мабуть, ніколи не бачили, за якими ознаками пастух розрізняє овець і козлів. Пригадую, коли я перебував на служінні в Аргентині, і спитав вірних, як відрізнити овець від козлів, одна маленька дівчинка встала і сказала: «Ті [козли] мають ріжки». Це означає, що те розрізнення не буде накиданням волі судді, якимсь довільним рішенням. Остаточний суд відкриє повну правду про кожного з нас. На ньому лише виявиться все те, що ми із собою принесемо. Мабуть, там буде багато несподіванок. Бо Христос говорив до фарисеїв: «Митарі і грішники випереджують вас у Царстві Небесному» (Мт. 21, 31).
Які ознаки треба мати, щоб стати праворуч від нашого Учителя і Судді, а відтак успадкувати Його Небесне Царство? Потрібні плоди діл милосердя стосовно найменших. Ми бачимо, що кожен наш вчинок залишає на нашій душі певний слід, накреслює на ній певну ознаку: або нас будує, або руйнує. Діла любові та милосердя щодо найменших дають нам можливість зростати: вони будуть свідчити за нас, а їхня відсутність — проти нас. Водночас вся правда, усі наші потаємні думки, життєві рішення стануть явними, об’являться ангелам і людям.
Є ще третя важлива риса опису Страшного суду. Господь Бог об’являє, що ми всі маємо спадкоємство. Він хоче, «щоб всі люди спаслися і прийшли до пізнання Його істини» (I Тим. 2, 4), тобто щоб ми мали ті ознаки, які зроблять нас здатними отримати це вічне щастя разом із Ним. Мабуть, серце Доброго Пастиря буде так боліти, коли хтось із нас не зможе через власні провини стати спадкоємцем тієї слави, до якої Він усіх нас кличе! Ототожнюючи себе з кожним найменшим, Господь сьогодні показує нам, що кожен із нас має шанс, і то зараз. Не втратьмо його!
† Святослав
Патріарший собор Воскресіння Христового
Київ, 19 лютого 2023 року
