Сила Божа проявляється у людській немочі
[…]
«Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються».
В євангельському читанні (Мт 9,1-8), яке Господь скеровує сьогодні до нас, представлений образ багатьох обставин людського життя. Ми бачимо паралізованого чоловіка, який начебто все має здорове, але не може поворушитися, людська сила не може підняти його з ліжка. Ми бачимо і духовну неміч книжників та фарисеїв, які у своєму невірстві нарікають на те, що робить Христос.
Однак серед цієї людської немочі надзвичайним способом об’являється Божа сила, надлюдська, небесна, яка походить від нашого Творця. Звернувшись до цього розслабленого чоловіка, Христос прощає йому всі гріхи, чинить те, що може зробити тільки один Бог. Але зараз Бог є присутній перед тою особою, воплочений, Він сам прийшов для того, щоби взяти на себе гріхи світу, а людину спасти від тягаря, немочі і людської розпуки. І та Божа сила об’являється на очах усіх зібраних. На очах свідків той хворий, почувши Христовий наказ: «Встань, візьми своє ложе і йди додому», – зміг зробити те, на що не був здатний ще хвилину тому. І сталося це завдяки вірі тих кількох людей, які принесли хворого чоловіка і поставили перед Божим обличчям.
[…]
«Сила Божа проявляється в людській немочі. Дух Святий дасть нашій Церкві світло і силу».
[…]
Ми вкотре знаходимося на роздоріжжі, втрачаємо надію, нарікаємо на несправедливість, начебто відчуваємо, що людськими силами знайти вихід із нинішніх обставин неможливо. І сьогодні з глибини нутра Української Греко-Католицької Церкви знову лунає голос надії для нашої Церкви і нашого українського народу: «Бадьорися сину, бадьорися доню», – слова, які сказав до розслабленого чоловіка Ісус Христос […], і які лунають сьогодні до кожного з нас. Господь каже сьогодні до нас: «Встаньте, наша єдина надія на Святого Духа, Який є непереможною силою нашої Церкви і нашого народу». Той Дух Святий може піднести людину з найглибшої безодні людської розпуки, бо ми сильні не власними засобами, а Богом, Який є в нас.
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Літургії з нагоди Всеукраїнської та молодіжної прощі у Зарваниці (15.07.2012). Відеозапис.
Здоров’я духовне є запорукою здоров’я тілесного
«Бадьорися сину, відпускаються тобі гріхи твої».
[…]
Одного разу, на зустрічі українського католицького лікарського товариства, яке об’єднує лікарів католиків, віруючих лікарів України, мені були поставили, тоді молодому богословові нашої Церкви, одне питання: «А що таке здоров’я?» Тому що чесні лікарі, які намагаються охороняти здоров’я людини, почали розуміти, що здоров’я є щось більше, ніж відсутність тілесної хвороби. Вони кожного дня, бачачи перед своїми очима страждаючих від хвороб людей, зрозуміли, що людина це не є тільки тіло, а причина різних негараздів є десь поза межами їхньої досяжності. І тому вони питали мене: «А що таке здоров’я?» А тоді я запитав себе, а що таке є здорова і повноцінна людина? Чи можна бути здоровим без віри в Бога? Чи може бути суспільство людей здоровим, коли у ньому немає віруючих людей? На ці питання ми з надзвичайною глибиною знаходимо відповідь саме у сьогоднішньому Євангелії (Мт 9, 1-8).
До Ісуса Христа віруючі, мабуть сусіди, друзі, приносять на ношах хворого, розслабленого чоловіка, в якого начебто були здорові руки і ноги, начебто всі члени тіла були повноцінними. Але тим не менше він був розслаблений, каже євангелист, не міг рухатися. Це фізичне здоров’я не було повноцінним. Ісус, дивлячись на цього хворого, каже дивні слова, яких тоді ніхто не сподівався почути: «Бадьорися сину, бо прощаються тобі гріхи твої». Він нічого не каже про його тіло, не каже про його тілесне здоров’я, але Ісус як воплочений Бог, Який єдиний має в імені свого Небесного Отця право прощати людині гріхи, подає прощення цьому хворому. Тим самим Христос наче нам каже, що людина це не є тільки тіло; тіло є наче б то видимим знаком присутності воплоченої особи. Людина, як навчає Св. Іриней Ліонський, це тіло, душа і Дух Святий разом. Лише тоді, коли людська душа є оживлена Божим, Святим Духом, вона, ця душа, може повноцінно оживляти людське тіло. І тільки тоді, коли повнота Духа, душі і тіла проявляється в особі, вона може бути здоровою, повноцінною і, як колись говорили наші предки, неуламною. Коли ми з вами грішимо, гріх тоді стає надзвичайним лихом і хворобою такої людини, тому що він начебто виганяє, вбиває діяння Духа Святого в людській особі. І тоді, коли така людина навіть тілесно почуває себе комфортно, глибину її хвороби вона вже носить у собі. Сьогодні медицина має великі можливості діагностувати різні хвороби, ми з вами добре знаємо, що коли хтось потрапить до діагностика, завжди він виявить в ньому якісь порушення, якийсь початок хвороби. Тому так важливо для нас зрозуміти, що людина це є духовна істота, а її тіло і тілесне здоров’я є лише виявом її духовного здоров’я.
«Бадьорися сину, бо відпускаються тобі гріхи твої».
Одного разу я був свідком розмови за обіднім недільним столом однієї родини. Жінка, дивуючись, каже своєму чоловікові: «Якось так цікаво, що сьогодні люди набагато швидше слухаються заповідей того чи іншого лікаря, часом навіть сумнівного, виморюють себе тою чи іншою дієтою, але не слухаються заповідей Божих». А маленький хлопчик, який так слухав, що говорять старші, я думаю, що під натхненням Святого Духа, сказав таку фразу: «Вони не слухають Бога, а лише тих лікарів, тому що хочуть здоровими померти». І він мені дав відповідь на питання, що вповні здоровою може бути тільки віруюча людина, яка носить у собі джерело свого здоров’я – Отця, Сина і Святого Духа. Вповні здоровим може бути суспільство лише тоді, коли воно живе відповідно до законів Духа, коли його основу складають віруючі люди.
Невідомий давньохристиянський письменник, який написав лист до Діогнета, каже так: «Подібно, як душа в тілі, так християни в світі, так як душа оживляє тіло, приводить його в рух і при помочі того зрушення ми можемо усунути свій параліч, так само і суспільство може бути оздоровлене лише тоді, коли в ньому є справні, живі християни». Тому-то найкращим способом оживлення нашого суспільства є оновлення його віри. […] Так важливо, щоби ми, християни […], поновили своє християнське життя і жили з Богом кожного дня, виконуючи Його святі заповіді, і тоді ми зможемо зрушити усе тіло нашого суспільства […], а відтак сила Духа Святого і віра, якою жив наш народ протягом тисячоліть, буде нашою з вами силою, якою ми будемо жити сьогодні і йти в наше майбутнє.
Нехай Всемилостивий Господь береже наш український народ у його повноцінному християнському житті, нехай Всемилостивий Господь […] оздоровить усі наші хвороби і рани душевні і тілесні. Нехай Він захоронить від гріха нас, наш народ і нашу країну та дозволить нам разом з Ним, так як Він сказав сьогодні тому розслабленому: «Встань і ходи», у повноті і силі Духа Святого піти у наше християнське і європейське майбутнє.
З проповіді Блаженнішого Святослава під час прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої (04.08.2013, с. Крилос). Аудіозапис.
