Кожен з нас є тією заблуканою вівцею, котру невтомно шукає Господь. Дехто з нас дозволяє себе знайти швидше, а декого потрібно шукати довгими роками. Дехто блукає, але не знає цього чи не хоче бачити цього, бо ж бачить себе поміж тими дев’яносто дев’ятьма, що не заблукали. Дехто ж бачить усіх інших дев’яносто дев’ять блукаючими, а лиш себе незаблуканим.
Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священників удосконалює, неграмотних мудрости навчає, рибалок богословами появляє, і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, – слава Тобі! Цей піснеспів Вечірні свята Зіслання Святого Духа лаконічно і красномовно описує всевладдя Духа: саме Він є Тим, Хто надихав пророків промовляти слова Божі до народу та чинити знаки у Старому Завіті; Він же Той, Хто надихав старозавітних та надихає новозавітних священників зростати у святості; Він також Той, Хто подає мудрість як неграмотним апостолам, так і всім по-світськи грамотним, адже ніхто не є грамотний перед Богом; Він є Тим, Хто чинить богословами, тобто сповісниками Бога, як галилейських рибалок у свій час, так і сучасних знавців різних ремесел. Водночас Дух Святий веде Церкву Христову, єднає її попри усі людські схизми і поділи – єднає своєю дією удосконалення священників, навчання мудрости, натхнення до богослов’я, адже дія Духа не знає схизм і поділів.
«За десять днів перед цим наше єство зійшло на царський престол, а сьогодні Дух Святий зійшов на наше єство; Господь возніс наше начало, і зіслав Духа Святого. Інший Господь наділяє цими дарами, так як і Дух є Господь, домобудівництво ж для нас розділили між собою Отець, Син і Святий Дух. Ще не минуло десяти днів, як вознісся Христос, і вже послав Він нам духовні дари, дари примирення», – пише Св. Йоан Золотоустий в честь Святої П’ятидесятниці (Бесіда перша на Святу П’ятидесятницю і про те, чому нині не бувають знамення, і що діла і слова наші записуються).
У день П’ятдесятниці у Літургії співаємо: Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі. Тропар звернений до Христа, Якого названо благословенним, адже Він сповнив обітницю про зішестя Духа на учнів, що була заповідана перед страстями і потверджена по воскресінні перед вознесінням.
Побачивши у численних доказах Христове воскресення та будучи свідками Спасового вознесення у славі на небеса, святі апостоли з великою радістю, як каже Євангеліє (пор. Лк 24, 52), повернулися в Єрусалим. У святому місті, перебуваючи у молитві, очікували прихід «сили з висоти» (пор. Лк 24, 49), обіцяний Христом, коли був ще з ними. За яких десять днів по вознесенні та п’ятдесят днів по воскресенні Спасова обітниця повнотою сповнилась на учнях. Бо була послана їм благодать сили з висоти – сили Святого Духа. І враз ця сила стала явною усім у місті. Бо ті, що ще недавно боялися перебувати при відчинених дверях, ось сміливо вийшли на центральні площі. Ті, що нещодавно слово боялись мовити про Христа, ось прилюдно Його проповідують. Ті, що ніколи не покидали межі своєї землі, ось говорять мовами чужими.
Ніколи повнотою не збагнути нам таїнства Пресвятої Тройці. Ані ніколи не пізнати сутності Її Божественних Осіб. Бо неможливим є творінню осягнути розумінням Творця і немислимо є смертному збагнути Вічного. Знаємо однак певно, що Бог є один і у Трійці, тобто триєдиний. Його величаємо і Йому поклоняємося. У Ньому живемо і для Нього це життя. На Його образ ми сотворені і до Нього маємо стати подібні. Подібні у любові. Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога, – говорить Йоан Богослов (1 Йо 4, 7). Знає Бога, – стверджує великий євангелист. А отже єдиним способом знати Бога, наскільки це знання є для нас можливим, є любити. Більше того, той, хто любить, є народжений від Бога. Народитися від Бога і знати Бога – що більшого може для нас бути.
