Неділя перед Різдвом Христовим. Послання до Євреїв 11,9-10.17-23.32-40

8. Вірою Авраам... 9. … перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. 10. Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. 11. Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. 12. Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. 13. У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».

Неділя перед Різдвом Христовим, святих Отців. Послання до Євреїв 11, 9-10.17-23.32-40

9. Вірою Авраам перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. 10. Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. 17. Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, 18. до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство», 19. думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. 20. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.

Господи і Спасе мій, дякую за те, що чиниш мене причасником Твого Божества через святі і страшні Твої Тайни. Дякую, що чиниш можливим мені цей дар. Не тому, що я вірою досконаліший за тих, які не мали чи не мають участі у Твоїх Святощах. А тому, що предивним Твоїм промислом Ти впорядив так, щоб досконаліші за мене вірою не без мене осягли досконалість. Я не можу осягти досконалість інакше, ніж прибігаючи часто з вірою до Твоїх Святих Тайн. Інші ж осягали досконалість, будучи поставленими на пробу, не лякаючись царських наказів, підбиваючи царства, чинячи справедливість, загороджуючи пащі левам, силу вогню гасячи, вістря меча уникаючи, на війні проявляючи мужність, наскоки чужинців відбиваючи. Я приходжу без жодної заслуги прийняти дар від Тебе, інші ж осягали бажане зусиллям. Зусиллям віри. Діяльної віри.

У неділю, що безпосередньо передує Різдву Господа нашого Ісуса Христа, читається перша глава Євангелія від Матея, у якому подається родовід Христа та описується сама подія Різдва. Родовід має на меті унаочнити походження Христа із царського роду Давида, тобто показати достовірність Месіанського титулу «Син Давидів». Тоді як опис надприродного способу народження має на меті представити Божественне походження Христа, тобто показати достовірність титулу «Син Божий». Таким чином, Ісус Господь є Сином Божим і водночас Сином Давида, тобто є водночас Богом і людиною. Сповіщений пророками задовго до дівственного народження від Марії і нарéчений Еммануїлом, Він приносить спасіння у світ, що чекав Його протягом сорока двох поколінь від Авраама.

Кульмінаційною точкою зближення Бога і сотворіння є особа Ісуса Христа

«Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог».

[…]

Сьогодні [у неділю перед Різдвом] Церква запрошує нас звернути увагу на першу сторінку Нового Завіту, який починається словами: «Книга Родоводу Ісуса Христа». Ми чуємо у сьогоднішньому Євангельському читанні (Мт 1,1-25) імена різних старозавітних осіб, які через своє життя крок за кроком зближали прихід на землю Спасителя світу; за кожним з них стоїть певна історія, певний спосіб зближення до Бога.

Родовід Ісуса Христа