Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресенням Твоїм, Христе Боже, апостолам же Твоїм проповідувати повелів Ти: Спас воскрес із гробу. Ці слова кондака неділі Мироносиць представляють всеохопну радість від Господнього воскресіння. Щоправда піснеспів подає не зовсім послідовний порядок цієї радості: перше бо нею сповнилися жителі аду, яким Христос приніс визволення з довголітнього чи віковічного перебування в глибинах землі. Серед цих жителів найперше ті, які найдовше чекали визволення – прабатько Адам та прамати Єва.

У третю неділю після Пасхи читається Євангеліє про поховання Христа Йосифом Ариматейським та прихід до гробу Мироносиць вранці першого дня по суботі (Мр 15,43-16,8). І Йосиф, і Мироносиці дбають про тіло свого Учителя, з любов’ю доконуючи над ним чин погребення. Євангеліє підкреслює, що Йосиф сміливо увійшов до Пилата просити тіло Ісуса. Очевидно, не було звичним просити в управителя тіло розп’ятого для поховання. Ариматеєць не зважив на небезпеку бути звинуваченим в послідовництві Того, Кого визнали злочинцем, і не зважив на своє високе суспільне становище, в якому не прийнято було клопотатися про поховання засуджених на ганебну смерть. Усе це не мало значення. Він любив свого Вчителя і не бажав себе та свій авторитет і безпеку поставити вище понад Нього.

Чому змішуєте миро з сльозами, учениці? Камінь відвалився, гріб спорожнів! Бачите життям переможену тлінність, наочне свідчення печаті, глибоко заснулих сторожів ворожих і як смертне спасається Божим тілом, ад же ридає! Ідіть та радісно звістіть апостолам: Христос, переможець смерти, первісток з померлих, випередить вас у Галилеї! Такими словами молитви звертаємося до Мироносиць у третю неділю після Пасхи, що власне названа в пам’ять про цих святих жінок.

Синаксар у неділю третю після Пасхи, святих жінок-мироносиць

Стихи:
Миро Христові учениці приносять,
Я ж їм пісню, немов миро, несу.

У цей день, у третю неділю після Пасхи, звершуємо святкування пам’яті жінок-мироносиць. Згадуємо також Йосифа з Ариматеї, який був таємним учеником Христа, і разом з ним нічного учня Никодима.

І знову Євангеліє про воскресіння (Мр 15,43-16,8) у третю неділю по торжестві Пасхи… Знову Церква, як добра мати, повторює нам найрадіснішу новину, добру звістку, благу вість про те, що Ісус Христос воскрес. Та на жаль, звичайною нашою реакцією на речі, що повторюється, є пасивність, є незосередженість (згадаймо, як часто буває це на молитві, коли ми молимося устами, повторюємо щось, що вже стільки разів ми промовляли, проте коли перервати нас на півдорозі – то нам прийдеться механічно повторювати молитву від початку, щоби сказати про що була наша молитва), є «виключення» нашого розуму. Та те, що описує нам Євангеліє, залишається серцем нашої віри, яке будить не лише наш розум, але передусім цілиться в серце.

У третю неділю після Пасхи спогадуємо пам’ять жінок мироносиць. Це ті жінки, які у ніч Воскpесення Христового поспішали до гробу Господнього з миром в руках, щоб, згідного з східним звичаєм, намастити запашними ароматами (миром) мертве тіло свого Божественного Вчителя. До жінок мироносиць належать Марія Магдалина, Марія Клеопова, Саломія, Йоанна, Марта, Марія та інші: Мт 28,1; Мк 15,40; 16,1; Лк 24,10; Йо 20,1-2; 11-18.